Серед розмаїття архетипів давнього світогляду символ Дерева Життя є універсальним. Він притаманний міфопоетичній свідомості різних народів. Його образ зустрічається в Європі та на Близькому Сході ще від доби бронзи й побутує донині в середовищі традиційних культур Європи, північної Америки, Африки, Австралії, Індії.

У V тис. до н.е. з поширенням на території Полісся центрально-європейської культури лінійно-стрічкової кераміки, виникає глиняний посуд, що починає конкурувати із кам’яним і поступово витісняє його. Неолітичне гончарство постало внаслідок тисячолітнього досвіду обробки і трансформації природних матеріалів докерамічного неоліту для задоволення потреб тодішнього суспільства в час переходу від мисливсько-збирацької в первісно-землеробську культуру.

Українське гончарство, маючи славні сторінки свого історичного розвитку (кераміка епохи неоліту, ранньослов’янська, черняхівська, давньоруська та середньовічна кераміка), свого чи не найвищого рівня досягло в XVII – XVIII ст. з виготовленням високоякісного посуду, іграшки, кахлів, архітектурних елементів будівель у формі рельєфних і мальованих кружал, прямокутних плиток з орнаментом та іншого. В першій третині ХХ ст. у різних регіонах України діяло понад сімсот гончарних осередків…

Важливим для американських музеїв сьогодні є встановлення тісних зв’язків з місцевими громадами, що забезпечує тісну співпрацю і високі показники відвідування музеїв. Так, у США музеї щодня відвідує 2,3 млн. осіб, а щорічний показник відвідування сягає 865 млн. чол. В Україні, де населення у 5,6 разів менше за США, середня кількість відвідування музеїв на рік – 18 млн. чол., тобто кількісне відвідування українських музеїв у десять разів нижче за американське (із врахуванням відсоткового співвідношення кількості населення двох країн).

Саме слово «весілля» сприймалося народною свідомістю як означення радості та веселощів. Це – урочиста мить не лише в житті двох молодих люблячих сердець: двері хати, де відбувається весілля, за давнім звичаєм, відкриті для всіх – званих і незваних, близьких і далеких – всіх, хто бажає підняти келих за здоров’я молодят. Традиційна весільна церемонія – це і своєрідна, багато розіграна народна драма з численними учасниками, ритуальним змістом, обрядово-магічною насиченістю, глибоким символізмом, давнім фольклором і світоглядною філософією.

В січні–квітні 2008 року в Україні відбулася непересічна подія – в Києві, Львові та Дніпропетровську за підтримки Посольства США експонувалася унікальна фотовиставка «Священна спадщина», створена спеціально для Державного департаменту Сполучених Штатів. 60 мистецьких експонатів з найбільшої у світі приватної колекції Крістофера Кардозо, відтворених надзвичайно рідкісними технологіями, до цього об’їхали Латинську Америку і зараз подорожують Європою з метою вшанувати корінні американські народи, а також літописця їхньої історії та культури – Едварда Куртіса.

У середині 60-х років ХХ ст. в Україні існувало близько 130 музеїв, однак у жодному з них традиційна культура українців не була представлена об’єктивно й повно. Тогочасні експозиції були заідеологізовані, а українське народне мистецтво – віддане на поталу радянському соцреалізму. Державні музеї ігнорували цілий ряд феноменальних складових українського мистецтва – зокрема, народну ікону та народну картину, що привело до появи «білих плям» у галузі народного малярства…