Якщо одяг був життєвою необхідністю в умовах холодного клімату, то з чим же пов’язана поява прикрас? Очевидно, що первісна людина, надаючи певним предметам значення оберегів, хотіла їх завжди мати при собі, щоб почувати себе безпечною перед довколишнім світом. Ці предмети почали відігравати також естетичну функцію, зберігши впродовж багатьох століть обидва значення…

Трійці – це різьблені, часто пишно декоровані трисвічники, які мають церковно-літургійне та обрядово-побутове застосування. Термін «гуцульські та покутські свічники-трійці» давно увійшов у науковий обіг. Цей вислів акцентує, що названий вид дерев’яної пластики характерний лише для Гуцульщини та Покуття…

Яскравою сторінкою української кераміки є вироби Косова та Пістиня, що на Івано-Франківщині. Упродовж кількох століть ці населені пункти завдяки їхньому розташуванню на пограниччі двох етнографічних районів відносять і до Гуцульщини, і до Покуття, у декорі посуду і кахель простежується багато спільних ознак…

Існує безліч легенд про старцівське життя. Найбільш поширена — про Перебендю — була створена Т. Шевченком. Романтичним шукачам старожитностей хотілося віднайти в житті подібний тип безпритульного кобзаря чи лірника, однак ті співці-музиканти, які їм траплялися, ніяким чином не вписувалися в бажаний образ…

До вашої уваги кілька весняних піснеспівів: “Весна, весна, паняночка” з Черкаської області, “Ти горобчику-шпачку” із записів Марії та Василя Пилипчаків, “Ой весна-весна, весняночка” із фоноархіву Є. Єфремова та веснянка “Ой летіла через село” у виконанні гурту «Роксоланія».

На Гуцульщині здавна ведеться відгінне полонинське господарство: у теплу пору року люди віддають свою худобу на гуртове утримання в полонину. Скотарство споконвіку є важливим заняттям для карпатських горян, тож за кілька століть у полонинському побуті гуцулів утворився окремий світ неписаних законів, прикмет і народного звичАю…

Працюючи сьогодні в етнографічних експедиціях, зустрічаємо немало цікавих явищ, пов’язаних з українською традицією. Накопичивши певний досвід збирання подібної інформації, бачимо, що збереження та існування споконвічного і традиційного у сьогоденні має свої закономірності. Про них і піде мова – у застосуванні до традиційних технологій, матеріальних пам’яток та фольклору…