Більшість наукових досліджень і праць етнографічно-описового характеру присвячені різдвяній інтермедії “коза”, але різні додаткові матеріали свідчать про побутування “кози” і в обрядах весняно-літнього циклу. Отже, варто об’єднати все, що стосується цієї народної гри в календарних обрядах різних циклів і заглибитись у термінологію; розібратися в цьому нам допоможуть деякі енциклопедичні словники народних та наукових термінів, а також праці вчених, які торкалися цього питання у своїх дослідженнях “Кози”.

Саме слово «весілля» сприймалося народною свідомістю як означення радості та веселощів. Це – урочиста мить не лише в житті двох молодих люблячих сердець: двері хати, де відбувається весілля, за давнім звичаєм, відкриті для всіх – званих і незваних, близьких і далеких – всіх, хто бажає підняти келих за здоров’я молодят. Традиційна весільна церемонія – це і своєрідна, багато розіграна народна драма з численними учасниками, ритуальним змістом, обрядово-магічною насиченістю, глибоким символізмом, давнім фольклором і світоглядною філософією.

В січні–квітні 2008 року в Україні відбулася непересічна подія – в Києві, Львові та Дніпропетровську за підтримки Посольства США експонувалася унікальна фотовиставка «Священна спадщина», створена спеціально для Державного департаменту Сполучених Штатів. 60 мистецьких експонатів з найбільшої у світі приватної колекції Крістофера Кардозо, відтворених надзвичайно рідкісними технологіями, до цього об’їхали Латинську Америку і зараз подорожують Європою з метою вшанувати корінні американські народи, а також літописця їхньої історії та культури – Едварда Куртіса.

Горді й волелюбні гуцули зберегли свою самобутність і збагатили культурну спадщину української нації своїм автентичним народним мистецтвом. Вони й сьогодні славляться своєю майстровитістю й пісенністю, любов’ю до рідних звичаїв і традицій. Своєрідними символами Гуцульщини стали народні музичні інструменти – трембіта, цимбали; барвистий народний одяг – яскраві кептарі, жіночі чільця та чоловічі кресані; вишукані в оздобі топірці-бартки – колись зброя, а нині знак чоловічої гідності горян.

У світосприйнятті українців предмети народного мистецтва виображували вселенські реалії та явища, як то, приміром, писанка – космічне РАЙ-ЦЕ узагальнено символізувала геном життя, небесну сферу, з якої постають зорі, планети; посудина – Сонце, сферичні космічні тіла, лоно Всесвіту; рушник уособлював криптограмні полотна космогонічних знань про будову Всесвіту…

Найдавнішою системою вірувань корейців вважається релігія Течжонге, яка сформувалася понад чотири тисячоліття тому і вплинула на подальший розвиток релігійних систем цього регіону. Примітно, що вона виголошувала концепцію триєдиного бога-творця, котрий набув людської подоби і постав прародителем, навчителем і правителем корейської спільноти. Від часу тієї знаменної події велося літочислення, яким користувалися донедавна, але ця релігія фактично зникла до XV століття.