Народна школа українського живопису відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії, яка працює у селі Журавники Горохівського р-ну Волинської обл., він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.

Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.

З давніх-давен різні види народного малювання підпорядковувалися кільком спільним законам. Це не були писані правила; вони трималися й переходили з покоління в покоління завдяки своїй природності. Все штучне й надумане традиційна культура “відсіювала”, залишаючи природню імпровізаційність, легкість форм і гармонію кольорів. Саме такі скрині мали найбільший попит на ярмарку; саме такі миски й глечики найчастіше усміхалися з мисника; саме таку ікону ставили на покуть і молилися до неї, як до Образу Божого. І саме так майстрові було малювати найлегше…

Йдеться, зокрема, про швидке й вільне нанесення ліній, мазків, окремих штрихів за певними принципами. Кольорова гама найчастіше досить обмежена – особливо у розписах побутових предметів, які мають пасувати до будь-якого інтер’єру. Третє правило – природність і простота композиції, яка також забезпечується простими закономірностями. Для народної картинки – лаконічність і цілісність вираження теми й настрою…

Роботи вихованців шкільної студії села Журавники засвідчують величезну мистецьку й педагогічну вартість цього надбання.

11 червня 2015 року в Музеї Івана Гончара відбулася презентація альбому робіт керівника студії та його учнів під назвою “Промінь воскресіння” (Луцьк, 2015). З того дня дві виставки – “Життя мамаївської кобзи” та “Народна школа українського живопису” гармонійно доповнили одна одну.

Докладніше з методикою викладання у студії можна ознайомитися тут: Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” Василя Парахіна, розділ “Лінія”.