Хто такий «Козак-Мамай»? Цей загадковий образ виявився духовним символом українців, уособлюючи звитяжницькі ідеали народу. Набувши свого поширення в Україні XVIIІ–XIX століть, народна картина «Козак-Мамай» освячувала чи не кожну українську хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Відомо, що козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в борні з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам’ятник героїчному минулому. Малювали «Козаків-Мамаїв» сільські малярі-самоуки, іконописці-«богомази», часом навіть професійні художники, на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях, на липових вуликах. Для козака, селянина «Козак-Мамай» – це борець супроти сил зла, як і Юрій Змієборець на поширених в той час іконах, найдорожчий скарб спадкоємців козацьких родів, заповітний оберіг у хаті, що передавався у спадщину від покоління до покоління. На жаль, до нашого часу «Козаків-Мамаїв» збереглося не багато, у державних музеях – лишень із сотню картин. Його різновиди (за матеріалами, композиційно тощо) досліджували мистецтвознавці та історики. Детальніше про це яскраве явище народного мистецтва можна дізнатися на нашому сайті у статті «“Козак-Мамай” як етносимвол українців» (розділ «Публікації»).

Дожилися! І це справді проблема – знайти у столиці України якісний національний сувенір, не говорячи вже про високохудожній, «автентичний» твір народного мистецтва. Насправді, майстри, котрі виготовляють хорошу сувенірну продукцію (не говоримо про сумнівної якості дешеві товари китайського виробництва «під українське»), ще не перевелися у нас. І це засвідчила, зокрема, нещодавня Всеукраїнська виставка «Український сувернір» в ДП «Український дім». Але, на жаль, їхні вироби знайти «непосвяченому» мешканцю чи гостю столиці не так і легко. Непогані речі, «замасковані» у морі сувенірного ширпотребу і кітчу, можна знайти у відомих «точках»: на ятках Андріївського узвозу, ЦУМі та магазині «Народне мистецтво» на Хрещатику. Нещодавно ліквідовано магазин «Український сувенір» на вул. Пушкінській, який перемістився частково на вул. Карла Маркса, 7 (Бортничі, тел. 565-56-67, www.ukrsov.kiev.ua).
Авторитетним місцем виставок і продажу найбільш автентичних творів народного мистецтва українців, у тому числі й сувенірів, залишається галерея «Світлиця» (директор Ірина Садова) по вул. Івана Мазепи 31 (тел. 501-79-19, 501-78-07).
Замовити якісні твори народного мистецтва можна також заздалегідь у Національній спілці майстрів народного мистецтва України (тел. 278-32-23) та Музеї Івана Гончара (тел. 360-90-77). А придбати їх безпосередньо від майстрів можна на традийційних ярмарках і фестивалях народного мистецтва, які проводяться в Національному музеї народної архітектури та побуту України (Пирогів), Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», на Співочому полі (фестиваль «Країна мрій», виставка квітів), а також на сезонних майстер-класах і вечорницях (слідкуйте за афішею).