Проект до 100-літнього ювілею Івана Гончара – “Музейний здвиг” став музейною подією року в номінації “Інтерпретація та популяризація”!

Докладніше про проект

Столітньому ювілею Івана Гончара присвячено масштабний проект «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України», підтриманий Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» (напрям «Культурне надбання», програма І3 [ідея–імпульс–інновація]). Задум проекту – популяризувати життя і творчість І.М. Гончара шляхом мандрівної мультимедійної виставки «Іван Гончар: звитяга одного життя» із серією семінарів та круглих столів, видання DVD-диску про Гончара, а також провести національний форум «Ювілейні Гончарівські Читання» з виданням збірника матеріалів.

Символічно – свого часу Іван Гончар здобував натхнення для своєї художньої, збирацької та наукової діяльності у численних польових подорожах Україною, а цьогоріч різними регіонами країни мандрувала образна оповідь про його життя і творчість.

Ідея цього культурно-мистецького проекту полягає у своєрідному «флеш-мобному» – тобто динамічному, креативному, простому, малим коштом – ознайомленні широкого кола громадян різних регіонів країни з ідеалами й світоглядними орієнтирами українців, засадами і філософією народної творчості та кращими зразками культурної спадщини України. У них закарбовано багатовікові прагнення народу до свободи, втілено національний психотип і етноментальність.

Організатори проекту прагли не лише широко висвітлити громадянську позицію, збиральництво і творчий доробок Івана Гончара як приклад активної особистості, а й практично показати вплив однієї людини на збереження та розвиток національної культури, духовний поступ суспільства. Принагідно висвітлювалися і діяльність сучасного Музею Івана Гончара як своєрідної моделі для переходу культурницьких установ пост-радянського типу до новітніх принципів функціонування цих закладів – як відкритих майданчиків і форумів для навчання, відпочинку, отримання нового досвіду і позитивних емоцій.

Виставка і семінари

Пересувна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» із серією семінарів і круглих столів розпочала свою мандрівку Україною з Черкащини – батьківщини Івана Макаровича, і за дев’ять місяців відвідала міста у різних регіонах країни.

Що ж становить собою виставка? На інформаційно-мистецьких стендах методом колажу поєднано документальні світлини, репродукції мистецьких творів і експонатів та невеликі, але влучні вислови І.М. Гончара (див. кольорову вкладку з репродукцій стендів у цьому збірнику). Перед глядачем – у художній, інформативно й емоційно насиченій і водночас лаконічній формі постає історія життя і творчості І.М. Гончара з історико-мистецькими особливостями доби 1950-х – 1990-х років, показано еволюцію хатнього музею Гончара в державну національну установу. Разом із мультимедійною складовою – відеофільмом «Іван Гончар: Жити і творити для народу» (режисер Тарас Грималюк, «Арт-Велес», 2011) і аудіозаписом І.М. Гончара «Вступне слово до першого публічного огляду музею…» стенди і банери оживають, створюють особливий духовний простір, який добре сприйняли відвідувачі виставки всюди, де вони експонувалися. Самі стенди, оформлені художницею Ніною Денисовою, виглядають самодостатньо, як окремі мистецькі одиниці.

Мандрівна ювілейна виставка відбулася у провідних музейних закладах України: Черкаському обласному краєзнавчому музеї (Черкаси, 25 лютого – 25 березня), Вінницькому обласному краєзнавчому музеї (Вінниця, 6–25 квітня), Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» (Моринці, 27 квітня – 23 травня), Одеському історико-краєзнавчому музеї (Одеса, 26 травня – 15 червня), Полтавському краєзнавчому музеї (Полтава, 21 червня – 12 липня), Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАНУ (Львів, 9–21 серпня), Волинському краєзнавчому музеї (Луцьк, 6 вересня – 5 жовтня), Кримському республіканському закладі «Етнографічний музей» (Сімферополь, 10–17 жовтня). Завершальна виставка експонувалася в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ, 24 листопада – 18 грудня).

Виставки пройшли успішно. Загальна кількість відвідувачів – понад двадцять тисяч. Наприклад, у Волинському краєзнавчому музеї виставку відвідало 2250 осіб, а у Вінницькому краєзнавчому – 5300 осіб. Категорії відвідувачів – різні: від школярів і студентів, викладачів, науковців, краєзнавців, майстрів народного мистецтва і професійних художників, музейних фахівців до представників органів державної влади та іноземних туристів.

Відгуки відвідувачів, музейників-колег і науковців – схвальні. Відзначено, зокрема, концептуальну й методологічну основи проекту, досягнення різних рівнів впливу: пізнавального, емоційного, виховного. Висловлено численні побажання продовжити проект і надалі.

Важливою складовою «Музейного здвигу» стали семінари і круглі столи з музейної справи та збереження культурної спадщини. Так, з лютого по жовтень проведено 2 круглі столи (Черкаси, Моринці) та 6 семінарів (Вінниця, Одеса, Полтава, Луцьк, Сімферополь, Київ). У Дніпропетровську проект презентовано на конкурсі «Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушен)» під час ІІІ-го Всеукраїнського музейного фестивалю «Музеї України у всесвітньому культурному просторі». 25 листопада в Києві відбувся Круглий стіл «Чи/м актуальне народне?», де у дискусії взяли участь близько двадцяти фахівців, у тому числі троє із США та один – із Австрії. Загальна кількість учасників семінарів/круглих столів – близько 400 осіб: музейники і працівники культури, культурологи, мистецтвознавці, історики, мистці, студенти історичних факультетів, факультетів охорони культурної спадщини і музейної справи, представники органів влади та бізнесу.

Навчально-комунікаційні заходи ще раз засвідчили актуальність проекту та порушених питань, нагальність розв’язання існуючих проблем у музейній сфері регіонів, важливість міжмузейної комунікації, тісної співпраці з місцевими громадами та закордонними колегами. У спілкуванні зі студентами факультетів музейної справи (Вінниця, Луцьк, Сімферополь) виявлено, що молоді фахівці не бажають працювати в існуючій музейній системі, але готові йти на роботу до цікавих, новітніх музейних і культурних установ. Більшість учасників семінарів і круглих столів висловлювала прохання до організаторів заходу приїздити до них із циклами лекцій, зокрема у виші, проводити семінари на постійній основі, активізувати комунікацію між установами та фахівцями, всіляко сприяти розв’язанню проблем галузі.

Поміж результатами проекту варто відзначити, зокрема: налагоджену міжмузейну комунікацію, ініціативу проведення відповідних виставок партнерів проекту в НЦНК «Музей Івана Гончара» в 2012–2013 роках; обмін музейними виданнями; участь у науково-практичних конференціях, спільних проектах (приміром, організацію в Етнографічному музеї в Сімферополі в травні 2012 р. мультимедійної виставки про кримських татар (Нью-Йорк), яка перед цим у травні 2010 року відбулася в Українському музеї Нью-Йорка, в червні 2011 року – в Музеї Івана Гончара). Також проект привернув до проблем культурної сфери України увагу не лише фахівців і широкої громадськості, ЗМІ, а й органів державної влади. Про це свідчить, зокрема, присутність працівників адміністрації Постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим на відкритті виставки у Сімферополі.

Показово, що проект висвітлювали публікації в журналах «Артанія», «Музейний простір» і «Народне мистецтво», в газетах «День», «Українське слово», «Чорноморські новини» та «Світлиця», десятках інтернет-видань. Репортажі з відкриття виставки показано на обласному телебаченні Черкас, Полтави, Одеси, Вінниці, Луцька, Сімферополя.

Доступність обраного формату виставки, її інформаційного наповнення та образної мови для різноманітних категорій відвідувачів засвідчують, зокрема, такі відгуки:
«Виставка сподобалась. Вона дуже змістовна. Ідея чудесна – мультимедійна виставка подає велику кількість матеріалу, що ілюструє творчий та життєвий шлях І. Гончара. Щиро – вдячні гімназисти Першої міської гімназії м. Черкаси».
«Прекрасно сделана подборка вышивки и народных картин. Выставка дает полное представление и о деятельности И. Гончара, и о его наследии и его последователях и продолжении его творческой деятельности. Спасибо и успехов – художник [підпис]».
«Выставка подкупает своей оригинальностью. Море информации на стендах, оригинальные баннеры. Захотелось посмотреть музей в оригинале… Жители г. Кемерово, Россия – Кузнецовы Владимир и Светлана».
«Ця виставка – нове слово в методичному сенсі. Дякуємо! [підписи]».
«Дуже сподобалася мультимедійна частина виставки. Гадаю, такі нововведення треба практикувати частіше. Щиро вдячний! [підпис]».
«Хто повірить, що на відкритті виставки можна плакати? Хто повірить, що можна плакати людині чужій – не родичу, не знайомому, не другу? Я плакала, хоч жодного «живого» експоната з музею І.Гончара представлено не було… Тетяна Бойчук, м. Вінниця».
«Ми дуже вражені виставкою до 100-літнього Ювілею І.М. Гончара. Вона не просто захоплює, а вражає. Адже ми, студенти, змогли доторкнутися до історії людини! Студенти ІІ курсу групи «Б» Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського».
«Надзвичайно актуальна виставка, яка доводить ідею про те, що від Людини залежить виконати свою місію, незважаючи на життєві перешкоди. Крім того експозиція передає атмосферу щирої любові до України, яка оточувала Івана Гончара. Тетяна Журунова, Вінниця».
«Радий, що не забули про видатного українця, який проявив велику любов до українського мистецтва у всіх його творчих проявах о. Зенон Хоркавий, Мельбурн, Австралія».
«Дуже дякую, що зберегли усе це для нас усіх! [підпис], С.-Петербург».
«Висловлюємо щиру подяку за цікавий інформативний захід – інтерактивну мультимедійну виставку і надзвичайно цікавий та актуальний семінар. Представлений матеріал спонукає до наукових пошуків, вивчення і популяризації культури, впровадження дещо інших підходів у роботі. Колектив кафедри документознавства і музейної справи Волинського національного університету ім. Лесі Українки».
«Гуртківці ЦТСЕ Управління освіти Волині, учні ЗОШ №3 м. Луцька побували на виставці Ів. Гончара в краєзнавчому музеї. Ця виставка додала наснаги, творчості, пошуку у зборі краєзнавчих матеріалів про В. Парахіна, нашого земляка, нар. художника» [підпис].
«Щира подяка організаторам виставки . Дай, Боже, щоб виставку побачило більше наших земляків, щоб вона подорожувала не тільки нашими рідними просторами, а ще і понесла красу рукотворну і духовну нашого народу за межі України! Маю надію, що ця потужна виставка буде експонована і в моєму молодому, степовому місті Южному. Лариса Дем’янишина, м. Южне, Одеської обл.».
«Щиро вдячні організаторам виставки за нагоду доторкнутися до першоджерел творчості видатної постаті Івана Гончара. Цей захід є дуже важливим для міжрегіонального культурного обміну. Представництво Президента України в АР Крим».
«Большое спасибо за предоставленную возможность ознакомиться с уникальной коллекцией предметов украинской культуры из музея Ивана Гончара. Учительский коллектив, г. Армянск, Крым» [підписи].
«Огромное спасибо за организованную выставку. Интересная идея получила поддержку, и это очень хорошо. От всей души – творческих успехов, новых проектов и открытий вашему музею. Надеюсь, выставочный проект «Іван Гончар: Звитяга одного життя» будет первым в нашем музейном сотрудничестве. – Юрий Лаптев, директор КРУ «Этнографический музей», Симферополь».

Приємно, що на значення проекту «Музейний здвиг» вказували і самі грантодавачі. Так, Наталія Церклевич, спеціаліст програм Благодійного фонду «Розвиток України», в статті «Інновації в музейництві: досвід Програми і3» , зазначила: «Інноваційність підходів, пошук інтерактивних моделей співпраці з відвідувачем, використання нових технологічних можливостей – все це важливі компоненти, які дозволяють перетворити музейну сферу із консервативної та статичної у динамічну й активну. Звичайно, самих лише цих рішень не достатньо для функціонування музейного осередку, але й вони мають вагу. Таким прикладом став проект Музею Івана Гончара «Музейний здвиг: інтерпретація культурної спадщини України», зумівши завдяки спеціальному мобільному обладнанню показати експозицію по всій Україні, організовуючи семінари та зустрічі. І що цікаво, побачивши такі технологічні рішення, працівники з інших музеїв не раз телефонують у Фонд зі словами: «… ось ми бачили, як у них, і хочемо і собі так». І ми раді цьому, бо розповсюдження нових підходів і є одним із завдань програми» (http://prostir.museum/publications/ua?id=1547).

Конференція і круглий стіл

Своєрідним підсумком проекту і Ювілейного року став Національний науково-мистецький форум «VII Ювілейні Гончарівські читання» (24–25 листопада, НЦНК «Музей Івана Гончара»).

Ця подія відновила традицію періодичного проведення колись щорічних Гончарівських читань. Ідея започаткування цього науково-практичного мистецтвознавчого й етнологічного зібрання належить Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Перші Гончарівські читання відбулися 1994 року. Другі – Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології: примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч… – 1995-го. Наступного року учасники конференції зосередилися на темі «Регрес і регенерація в народному мистецтві». У 1997 р. на Четвертих Гончарівських читань розглядали тему «Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва». Особливим здобутком тих читань стали видання наукових збірників їх матеріалів, упорядник і редактор – доктор мистецтвознавства Михайло Селівачов (див. бібліографічні відомості про видання матеріалів Гончарівських читань у розділі «Видання Музею» цього збірника). 1998 року читання «Феноменологія українського народного мистецтва» Музей Гончара провів спільно з редакцією журналу «Образотворче мистецтво». Було опубліковано тези, а за матеріалами конференції видано окреме число культурологічного часопису «Артанія». Шості Гончарівські читання «Традиційна народна культура як інтегруючий чинник національного буття українців» відбулися 2001 року, за їх матеріалами було підготовлено збірник, який так і не побачив світ через брак коштів (частину текстів публікуємо у цьому виданні).

Цьогорічні Сьомі Гончарівські читання структурно складалися з таких заходів: науково-практичної конференції «Інтерпретація культурної спадщини України» за двома тематичними напрямками: «Іван Гончар і його музей» та «Чи актуальне народне?», круглого столу «Чи/м актуальне народне?», фольклорного дійства «Ніч у музеї: Жорна» та відкриття всеукраїнської виставки «Печу, печі хлібчик…» (обрядові хліби зі 100 сіл та містечок України) – до вшанування пам’яті страчених голодом 1932–33 років в Україні.

Загальна кількість учасників Форуму – понад 300 осіб (з них – виступили з доповідями та повідомленнями – 45 осіб, учасники круглого столу – 18, загальна аудиторія – 80, учасники дійства «Ніч в музеї» – 90 осіб, присутні на відкритті виставки – 150 осіб). Серед учасників – музейники і працівники культури, культурологи, історики, мистецтвознавці, мистці, викладачі, студенти історичних факультетів, факультетів охорони культурної спадщини і музейної справи, шанувальники народної культури, діти.

На конференцію прибули представники різних регіонів України, зокрема з Києва, Харкова, Львова, Полтави, Опішного, Луцька, Фастова, Рівного, Вінниці, Білої Церкви, Переяслав-Хмельницького, Кіровограда, Чигирина, Івано-Франківська, Дрогобича, Стрия, а також із США. У круглому столі взяли участь представники НЦНК «Музей Івана Гончара», Фонду Ріната Ахметова, Міністерства культури України, Національної академії наук України, Національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету культури і мистецтв, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Програми академічних обмінів імені Фулбрайта, Центру студій Аппалачі, Американо-Української Ділової Ради, Міжнародної федерації Бодензеє в Україні.

Конференція та круглий стіл ще раз яскраво виявили ситуацію у сфері культури, зокрема народної, наголосили на проблемах музейного розвитку й охорони культурної спадщини в регіонах, засвідчили необхідність міжмузейної комунікації, модернізації форм і методів музейної діяльності, оновлення експозицій, активізації науково-просвітницької діяльності, пошуку нових форм роботи з молоддю, підготовки фахової зміни у більшості державних музеїв України. У спілкуванні із закордонними представниками встановили розбіжності термінологічного характеру, необхідність адаптування визначень, понять, трактування та інтерпретації явищ народної культури України сучасною науковою мовою світової спільноти, потребу позбавитися стереотипів в оцінках національних здобутків у контексті світової культури. Важливою складовою форуму стала участь представників США та Європи, котрі допомогли українським учасникам виявити інші форми побутування народної культури в їхніх середовищах, визначити перспективи розвитку цієї сфери в глобальному масштабі.

Круглий стіл також виявив домінуюче бачення виходу з кризи за рахунок ініціативи «згори», яке все ще наявне у багатьох представників старшого покоління, ілюзію про вирішальну роль держави, а відтак – про те, що держава цілком відповідає за стан і розвиток культурної сфери. Така позиція, на думку багатьох учасників, недостатньо враховує значення і роль особи, громадської ініціативи у зміні існуючої ситуації на краще (див. детальнішу інформацію про дискусію на круглому столі у матеріалі Катерини Качур).

Особливо помітними для організаторів форуму стали відгуки його учасників. Так, зокрема, Ірина Ігнатенко, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка, відзначила високу демократичність заходів, можливість відкритої дискусії, «стильність» форуму і розмаїття подій на ньому. Доктор наук, професор і директор Інституту керамології НАНУ Олесь Пошивайло сказав, що завдяки форуму відкрив для себе багато нового, а найголовніше – набув натхнення, ідеї та плани на цілий рік наперед, висловив побажання проводити Гончарівські читання щороку. Так само позитивно відгукнулися про конференцію Василь Павлунь із Рівненського гуманітарного університету, Катерина Гавловська із Рівненського краєзнавчого музею й інші. Приємних вражень учасникам форуму додали «Ніч в музеї» та виставка обрядових хлібів, задумані під час Читань як своєрідний мистецький відступ від наукової конференції, ілюстрація можливих форм інтерпретації культурної спадщини. Показово, що Читання особливо добре сприйняли молодші учасники, яким уже замало «класичних» форм проведення наукових конференцій із формальним виголошенням доповідей і обмеженим часом на їх обговорення, спілкування, на отримання нових знань і досвіду.

Ігор Пошивайло