2011 року Україна відзначила столітній Ювілей від дня народження Івана Макаровича Гончара (27.01.1911 – 18.06.1993) – видатного громадського та культурного діяча, скульптора, живописця, графіка, народознавця, збирача, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, народного художника України, одного з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України.
Тож цілком закономірно, що 2011 рік в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» пройшов «під знаком» його засновника.
Розпочалося урочисте вшанування пам’яті ювіляра 27 січня у Будинку вчителя фольклорним дійством із відео сюжетами.
Наступного дня в Музеї відбувся Вечір пам’яті та відкриття виставки «Іван Гончар: жити і творити для народу», де було представлено скульптурні роботи мистця, живопис, фотографії та зібрані ним в експедиціях раритетні зразки народного малярства, ткацтва, вишиття, гончарства, дереворізьблення, вбрання, прикрас, музичних інструментів тощо. Тоді ж було відкрито виставку публікацій «Іван Гончар: зачарований красою», влаштовано презентацію нових музейних видань – книги листівок «Українці в малюнках Івана Гончара» та бібліографічного покажчика «Іван Гончар: мистець, збирач, дослідник» (укладач Валентина Єрьоменко).
23 лютого відбулася прем’єра фільму «Іван Гончар: Україна споконвічна» (режисери – Катерина Міщенко та Михайло Матійчук, співробітники Музею Гончара). У фільмі – спільному проекті Музею Івана Гончара та Національного музею народної архітектури та побуту України – одвічна краса народного мистецтва, картини відомих і невідомих художників ілюструють живе слово Івана Гончара, надиктоване ним самим на аудіоплівку на початку 1980-х років.
Знаковою подією відзначення Ювілею стало відкриття 4 лютого у селі Лип’янка на Черкащині садиби-музею Івана Гончара у його батьківській хаті, стараннями місцевої громади. Музей був задуманий не як меморіальний, а як живий осередок збереження й відродження традиційної культури села. А ще були відвідини його кімнати-музею у школі, святковий концерт у клубі, спілкування з родичами Гончара і людьми, котрі його пам’ятають. 21 квітня, у Світлий четвер на Страсному тижні, у рідній хаті Гончара пекли паски в печі, як багато років тому це робила мати Івана Макаровича. А співробітники НЦНК «Музей Івана Гончара» навчали дітей розписувати писанки за давніми зразками, зібраними в цьому краю.
З нагоди ювілею упродовж року відбулося чимало тематичних виставок з фондових колекцій Музею – «Шевченкіана» (до дня народження Кобзаря), «Квіти в народному мистецтві» (до Великодня), «Чорнобильщина в колекціях Музею Івана Гончара» (виставка поліських рушників), «Іван Гончар: шляхами війни» (графіка), «Образ української дитини в народному мистецтві», «Українське весілля», малярство Івана Лисенка «У моїх творах – Україна», «Народна зимова святкова ноша» й інші.
Шанувальники Івана Макаровича Гончара та музеї-побратими з нагоди ювілею хто телеграмою, хто традиційною листівкою, а хто електронною поштою надіслали свої вітання:
Ювілею Івана Гончара також присвячено масштабний проект “Музейний Здвиг”, підтриманий Фондом Ріната Ахметова “Розвиток України”. Метою проекту є популяризація життя і творчості І.М. Гончара. Проект, зокрема, передбачає мандруючу Україною мультимедійну виставку “Іван Гончар: Звитяга одного життя”, випуск DVD-диску про Гончара та проведення Ювілейних Гончаріських читань.
Світлини – Богдан Пошивайло