• Архіви
• Книгозбірня
• Кераміка
• Тканина і одяг
• Мистецький доробок Гончара
• Живопис
• Дерево, скло
• Писанкарство
• Музичні інструменти

Сектор “Мистецька спадщина І.М. Гончара” було створено в ході формування музею як державного закладу на основі творчих набутків фундатора Музею. Сектор нараховує понад 1000 одиниць збереження, з них:
1)    скульптури – 170 од. збереження основного фонду;
2)    живопису – 443 од. збереження;
3)    графіки – 675 од. збереження.

Скульптурний доробок Івана Гончара представлено роботами, що характеризують автора як серйозного майстра психологічного портрету – це галерея образів героїв української історії (Б. Хмельницький, М. Грушевський, С. Наливайко) і культури (М. Драгоманов, Г. Сковорода, М. Лисенко, Леся Українка, молодий Шевченко, Тарас Шевченко з сестрою Яриною), учасників Другої світової війни; сучасних авторові літераторів і митців (А. Малишко, Б. Гмиря, А. Солов’яненко та ін.).

Доповнюють творчий портрет Майстра народні типажі, виконані в етюдній манері, жанрові композиції, ескізи до пам’ятників, дрібна пластика тощо.

Живопис і графіка наочно ілюструють трансформування творчої манери художника – від реалізму до етнографізму народних типажів, що було закономірним результатом мистецьких шукань впродовж  усього життя і органічно випливало із його способу життя – як колекціонера українських  старожитностей і мало глибокі світоглядні основи, закладені від народження та в пору його становлення в Києві в добу українізації.
Розділ графіки складають документальні рисунки із серії “Солдати мого взводу” та цикл робіт під загальною назвою “Дорогами війни”, – виконані лейтенантом-зв’язківцем Іваном Гончаром на вогняних шляхах І Українського фронту від Києва до Відня. Ці роботи вражають глибиною психологічного проникнення у внутрішній світ людини в умовах війни.

З середини 50-их рр., коли почалися систематичні поїздки Івана Макаровича Україною з метою збирання етнографічного матеріалу, – змінюються і його творчі акценти: реалізм пейзажів поступається місцем реалізму українського національного світу, збереженого в символіці вбрання та в обрядовості, – і цей світ постає з його полотен в серіях “Українські народні типажі” та “Українське національне вбрання”, “Історичні пам’ятки і краєвиди України”. На жаль, залишився не здійсненим задум упорядкувати альбом “Живописна Україна”, основу яких мали скласти численні начерки та ескізи.

Лідія Дубиківська,
завідувач відділом архівів НЦНК “Музей Івана Гончара”