Сьогодні 15 лютого за церковним календарем відзначають Стрітення Господнє.
Згідно з оповіддю євангеліста Луки, коли на 40-й день від народження Ісуса Марія та Йосип принесли за звичаєм немовля до Єрусалимського храму, їх зустріли праведний Симеон Богоприїмця та пророчиця Ганна. Симеону була звістка від Бога, що він не помре, доки не побачить Месію. За переказом, він прожив 360 років, чекаючи цього моменту.
На Стрітення в церквах освячують воду, що вважається помічною при хворобах, негараздах у родині, від пристріту.
Стрітенською свічкою “громничкою” випалюють над дверима хрести, що оберігають оселю від нещасть. Громнична свічка відвертає блискавку, її дають до рук помираючому, щоб освічувала йому дорогу на той світ.Вважається, що цього дня зима зустрічається з весною.
“Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то на Юрія віл напасеться трави”.
Оскільки від Стрітення дівчата починали традиційно закликати (“загукувати”) весну, то у цей день фольклорний колектив “Роксоланія” кафедри фольклористики Київського національного університету ім.Т.Шевченка разом із дитячим гуртом Музею Івана Гончара “Орелі” намагалися пробудити весну своїми “веснянками-гуканками”.
З кінцем зими відходять і народні свята зимового циклу. Про Стрітення, або як його ще називають у народній традиції – Стрічення, Зимобор, Громниці, у народі казали: “Лютий до березня в гості приїжджає, щоб на Стрітення зимі з весною зустрітися”.
З лекції Олени Чебанюк,
кадидата філологічних наук, доцента кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.
Світлини – Богдан Пошивайло, Катерина Качур
