Модний, теплий та традиційний – таким може бути головний убір сучасних українок. Десяток різноманітних способів вив’язування хустки демонстрували у музеї Івана Гончара. І якщо в давнину чаклувати над головним убором українки могли до 3-х годин, сучасницям, щоби стати схожою, на українку з ХІХ-го століття, знадобиться лише 10 хвилин…

10 січня 2012 року великий етнографічний концерт організували музейники на закінчення різдвяних святкувань. Різдвяне дійство розпочинали традиційні церковні передзвони. Організатори кажуть, намагалися відтворити колорит зимових свят усієї України.

Три дні в Музеї Івана Гончара вирував ярмарок творів народного мистецтва. В ньому взяли участь понад півсотні майстрів, більшість з яких мешкають у Києві та Київській області. Та були й такі, що приїхали з Полтави, Дніпропетровщини, Рівненщини, Тернополя, Львова. Усі, хто прийшов в якості відвідувачів, мали можливість придбати якісні подарунки собі, рідним та знайомим.

В рамках святкової програми Різдвяного ярмарку, який відбувся в Музеї Івана Гончара 23-25 грудня 2011 року, відомий письменник Сергій Пантюк ділився своїм фірменним рецептом приготування “підпаленої рибки”. За словами пана Сергія, ця страва готується у його рідному селі Сокілець на Хмельниччині “лише на Святий вечір, іноді на Голодну кутю, а також на поминки, якщо людина відійшла під час різдвяного посту”.

Чи актуальними для людей в сучасному світі є народне мистецтво та культура? Відповідь на це питання шукали учасники VІI Ювілейних Гончарівських читань. Читання відбулися 24–25 листопада 2011 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» у Києві. ..

12 грудня 2011 року Музей Івана Гончара зібрав у своїй хаті тих, хто мислить і діє категорією “етно” – молодих етнографів, етнологів, етномузикологів, фольклористів, щоб в тісному колі погуляти на Святого Андрія та втілити в життя традиції цього дня, зокрема кусання Калити та гадання на судженого.

Півтисячі зразків обрядового хліба майже зі 100 сіл 18-ти областей України були звезені до столичного Музею Івана Гончара. Хліби – від пишних весільних короваїв до маленьких пиріжків і пряників – зайняли довгі столи і лавки п’яти виставкових залів музею й наповнили приміщення солодким запахом випічки. Унікальною виставкою під промовистою назвою “Печу, печу хлібчик…” працівники музейного закладу й відвідувачі вшанували тих, хто поліг голодною смертю в 1932-33 роках.