“Вкотре впевнилася, що рука може знайти потрібний вектор руху, коли ти намагаєшся відтворити старі речі, бо наш культурний спадок – це не тільки словесні та матеріальні цінності, а й генетична інформація, що ми унаслідували – нашарування всіх культурних пластів”…

Павло Сахно – колишній працівник посольства США в Україні – три роки тому випадково дізнався про гончарство і захопився настільки, що це стало справою його життя. Нині Павло – учасник ярмарків народних майстрів, частий гість етнофестивалів…

Чергування елементів традиційного українського орнаменту, їх колір, форма впливають на нашу підсвідомість приблизно так само, як музика. Дія графічних образів, за переконанням нашої співбесідниці, потужна за своєю енергетикою. Недарма в Україні вишивці, як і пісні, споконвіку надавали сакрального значення…

“У 1937 році малюнки Марії Приймаченко («Птах», «Коричневий звір» та інші) вразили відвідувачів першої міжнародної виставки у Франції (Париж). Серед тих, хто познайомився з живописом художниці, були – Пабло Пікассо, Марк Шагал, Луї Арагон. В Парижі Марію Приймаченко разом з Параскою Власенко та Іваном Гончаром нагороджують медалями…”.

Найдавнішими зображеннями, знайденими на території України, які можна віднести до прототипів іграшки, є узагальнені фігурки тварин, жінок (або птахів), вирізані з мамонтового бивня. Їх знайшли на місці палеолітичної стоянки в м. Мезині на Десні (Чернігівщина)…

Упродовж XIX – першої половини XX ст. в оздобленні українського народного одягу поряд із намистами зі скляних кораликів поширюються і прикраси з бісеру: «гирдани», «гардяники», «ґердани», «галочки», «голочки», «згардочки», «дробинки», «ланки», «лучки», «очка», «ширинки» тощо. Найдавніші такі вироби, які зберігаються в художніх музеях, походять із XIX ст. Високий художній рівень цих творів дає підстави припускати існування народної традиції бісерних оздоб ще у XVIII ст…

Якщо одяг був життєвою необхідністю в умовах холодного клімату, то з чим же пов’язана поява прикрас? Очевидно, що первісна людина, надаючи певним предметам значення оберегів, хотіла їх завжди мати при собі, щоб почувати себе безпечною перед довколишнім світом. Ці предмети почали відігравати також естетичну функцію, зберігши впродовж багатьох століть обидва значення…