Андріївські вечорниці – свято неодруженої молоді – відбувалися найчастіше напередодні, увечері 12 грудня, а подекуди й на самого Андрія – 13 грудня. Головними мотивами свята були ворожіння на майбутню долю та обряд кусання Калити.

На Покрову, 14 жовтня 2012 року до Музею Івана Гончара приїздив Народний фольклорно-автентичний колектив “ВИТОКИ” з с.Загнітків Кодимського р-ну Одеської обл. Керівники колективу − Єфросинія Сторож та Василь Олійник. Хлопці й дівчата показували весільний обряд свого краю, записаний від старших людей і опрацьований для цієї вистави п.Єфросинією Сторож. Маловідомі весільні та ліричні пісні, шляхетне традиційне […]

4 грудня в Музеї Івана Гончара відбулася лекція «Від Введення до Різдва» (в рамках музейного етнографічно-мистецького лекторію). Усі присутні почули цікаву розповідь про історію українського народного календаря, а також про види календарів: різьблені, вишиті, мальовані, цибулеві, “вруцеліто”, про християнські святці як систему координат народного календаря…

27 листопада в Музеї Івана Гончара відбулися«Запусти» з Валерієм Гладунцем. Гуляла вся неодружена молодь, бо «Пилип не до кожного прилип». Від Дмитра (9 листопада) переставали ходити старости, а на Михайла справляли останнє весілля, бо Михайло не тільки приїжджає «на білому коні» (зі снігом), але і замикає забави і танці на ключ – за тиждень піст. То ж дівчата, котрих не засватали до Дмитра, мали бути «хитріші», і дуже активно відвідували всі вечорниці, щоб забезпечити собі прихід старостів після закінчення посту…

Свято Нового року або Весілля Свічки відзначали на теренах України до кінця XVII століття. Посвяткувати вирішили і нині у столичному музеї Івана Гончара. Вважалося, що відсьогодні літо повертає на осінь, і сонячного світла стає менше. Тож, господині починали запалювали в хатах свічки. Прикрашену свічку здавна видавали заміж – у такий спосіб виявляючи їй свою шану…