Проект «Інтерпретація культурної спадщини в музеях: американський досвід для української практики»

Організатори і партнери: Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Смітсонівський центр фольклору і культурної спадщини (м. Вашингтон), Посольства США в Україні, Програми імені Фулбрайта, Український центр розвитку музейної справи, Американсько-українська ділова рада.

Передумови: Так зване «оспадковування простору» («heritagization of space») – процес реінтерпретації навколишнього середовища – ставить об’єкти спадщини й культурні установи поряд з іншими популярними закладами дозвілля, включаючи цирки і казино, ресторани й курорти, навіть телебачення та Інтернет. Це явище вплинуло на форму, зміст і методи презентації та інтерпретації культурної спадщини, спонукаючи перетворення музеїв на особливі майданчики для ведення діалогів про роль культурної спадщини в розвитку демократії й громадянського суспільства.

Комуністична політика геноциду в Україні й культурні утиски впродовж понад семи десятиліть спричинили значну втрату історичної пам’яті українців. Тоталітарна радянська система ув’язнила цілий материк української етнокультурної спадщини, яскравим прикладом чому є збірка й хатній музей відомого митця, збирача і громадського діяча Івана Макаровича Гончара. Відтак, прокладення чіткого курсу в майбутнє, до демократичного відкритого суспільства, потребує для нашої нації повернення собі етнічної пам’яті. Збірка Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» так само, як і колекції багатьох інших музеїв України, цілком спроможні заповнити «білі плями» нашої історії. Але проблемою залишається питання переходу від усе ще домінуючої в музейній галузі радянської моделі, за якою музейні заклади слугували виключно сховищами для ув’язнених етнокультурних скарбів і сприяли досягненню ідеологічних цілей у створенні нової спільноти – радянського народу.

Сьогодні сотні музеїв в Україні мають унікальні й багаті колекції, але їм бракує ентузіазму і натхнення у переході на новий рівень, віднайдення свого справжнього обличчя і перетворення на суспільно значимі заклади. Музейницька сфера України перебуває у глибокій кризі, виживаючи у фінансово-правовій скруті та пристосовуючись до щоденних викликів часу. І це відбувається здебільшого через відсутність професійної освіти, обміну знаннями і належного міжнародного співробітництва, через застарілі методи діяльності, недолугу державну і внутрішню політику та програми, які перешкоджають перетворенню музеїв на провідні центри навчання та освіти, формування, створення й інтерпретації культурних цінностей. До того ж, музейні колекції, бібліотеки, архіви й інші документаційні ресурси все ще залишаються закритими для широкої громадськості.

Соціальна роль і популярність музеїв в Україні є незначною на відміну від Сполучених Штатів, де революційні зміни у цій сфері в другій половині ХХ століття призвели до «музейного буму», безпрецедентної кількості відвідувачів, нових тенденцій і високого рівня розвитку. Як ніколи раніше, американці все більше і більше ходять до музеїв, оскільки вони є загальновизнаними місцями високоякісного і приємного пізнання».

Інтерпретація в Сполучених Штатах є поширеною і популярною освітньою діяльністю, спрямованою на виявлення значень і відносин за допомогою оригінальних об’єктів, особистого досвіду й ілюстративних засобів, замість традиційного простого повідомлення фактологічної інформації. Ця музеологічна дисципліна збагачує життя позитивними емоціями, непересічним досвідом і кращим розумінням людей, місць, подій, ідей, концепцій і предметів минулого та сьогодення. Американський досвід у цій сфері є надзвичайно важливим і цінним для України. Він уможливлює створення теоретичної бази і віднайдення інструментарію, за допомогою якого ми зможемо осягнути і розвинути місію культурної спадщини в швидкомінливому середовищі, зосереджуючись на питанні значення музеїв для нашої культури, їх потенційного внеску в суспільний поступ і загальнолюдський добробут.

Мета проекту:

• вивчення сучасних методів інтерпретування культурної спадщини, віднайдення і поширення невідомих історій різноманітних спільнот, надання дієвого комунікаційного досвіду в музеях;
• дослідження способів популяризації музейних колекцій і залучення людей до культурної спадщини, покращення взаєморозуміння і відносин між різними народами в умовах зростання процесів глобалізації;
• визначення актуальних ідей і засобів, практикованих у США, для поліпшення методів інтерпретації в Україні з метою перетворення її культурної спадщини на відкритішу і значимішу для внутрішньої та міжнародної громадськості;
• сприяння демократизації музейницької галузі України та її інтеграції у світове співтовариство;
• розвиток міжкультурної комунікації та міжнародного співробітництва; обмін досвідом, ідеями і знанням у сфері культурної спадщини між США й Україною.

Форми реалізації проекту:

• влаштування мандрівної мультимедійної виставки «Смітсонівський фольклорний фестиваль: культура народу, від народу і для народу» – 2011–2013 роки;
• проведення семінарів та круглих столів на теми музейної справи та культурної спадщини із залученням вітчизняних і зарубіжних фахівців;
• публікація мистецьких і наукових видань з проблем інтерпретації культурної спадщини;
• участь у партнерських програмах обміну досвідом і знаннями;
• влаштування міжнародних культурно-мистецьких акцій у сфері культурної інтерпретації.

Відкриття виставки в НЦНК “Музей Івана Гончара”. 31.03-18.04.2011. Прес-реліз.pdf

З 31 березня по 18 квітня 2011 року в Музеї Івана Гончара триватиме мандрівна мультимедійна виставка “Смітсонівський фольклорний фестиваль: культура народу, від народу і для народу” (в межах міжнародного проекту “Інтерпретація культурної спадщини: досвід США для України”).

«Однією з найголовніших туристичних і культурних подій США» називає преса знаменитий Смітсонівський фольклорний фестиваль (Smithsonian Folklife Festival).

Започаткований 1967 року на хвилі руху етнічних досліджень, він щороку розгортається у місті Вашингтон на Національному Молі між Капітолієм і Вашингтонським меморіалом в оточенні комплексу національних музеїв Смітсонівського інституту. Важко знайти в столиці Америки краще місце для події світового масштабу.

Фестиваль, що його проводить Смітсонівський центр фольклору і культурної спадщини, триває десять днів і набуває свого апогею 4 липня відзначенням Дня незалежності США. Фізичних відвідувачів фестивалю – близько мільйона осіб, а віртуальних – ще 40 мільйонів. Такою була філософія «батьків-засновників» Фестивалю – винести музей із тісних засклених вітрин на широкі терени реального життя.

За останнє десятиліття, поміж розмаїттям національних програм Америки, Фестиваль висвітлював культури Румунії, Південної Африки, Бермудів, Шотландії, Малі, Гаїті, Оману, Канади, Північної Ірландії, Бутану й Уельсу, країн Шовкового Шляху. В найближчі два роки до виходу на Мол готуються Колумбія, Бахрейн і Росія.

У цьому контексті знаменним є факт офіційного запрошення України (передане Президенту Віктору Януковичу в квітні 2010 року) до участі у Смітсонівському фольклорному фестивалі в 2014 році, до 200-річного ювілею Тараса Шевченка. Ми вперше одержали таку нагоду від 1988 року, коли на Молі до 1000-ліття запровадження в Україні-Руси християнства висвітлювали етнічні культури Радянського Союзу. Тоді було показано пісенний фольклор з України, Росії, Естонії, Литви, Грузії, Узбекистану, Азербайджану, Якутії і Туви. Найбільше представництво мали росіяни, а українську народну традицію уособлювала одна людина – Уляна Кот.

Організатори проекту cподіваються, що повноцінна з’ява України в серці Сполучених Штатів може постати незабутньою подією не лише для американців. Адже для нас це спроба оглянути себе новим поглядом, замислитися над власною привабливістю і значущістю для світу.

Сама ж виставка умовно представляє собою Національний Мол, по периметру якого на фотоколажних планшетах представлено міжнародні програми різних років та ідейні засади Фестивалю. Мультимедійну складову забезпечують відеофільми та аудіозаписи окремих виступів. Усі матеріали люб’язно надані Смітсонівським центром фольклору і культурної спадщини.

Автор проекту – Тетяна Пошивайло, куратори – Ігор Пошивайло та Джеймс Дойч, художній проект виставки – Ольги Ващевської.

Ukraine missing chance to join Smithsonian Folklife Festival

Ukraine’s leaders appear to have missed out on a great opportunity for improving the nation’s image abroad.

The country was invited to participate in the Smithsonian Folklife Festival in 2014, but evidently Ukraine’s government decided it was not worth the $800,000 participation fee. Now, Ukraine’s slot is in danger of being taken up by another nation that completes the requirements.

Founded in 1846, the Smithsonian bills itself as the world’s largest museum and research complex. The Smithsonian Folklife Festival is an international exposition of living cultural heritage. It takes place annually on the National Mall in Washington, D.C.

“It looks like nobody could get the right people’s attention,” says Morgan Williams, president of U.S.-Ukraine Business Council, which supported Ukraine’s participation.

A lot of people will be disappointed if Ukraine doesn’t participate.

Ihor Poshyvailo, professor and deputy head of National Center of Folk Culture Ivan Honchar Museum, visited the Smithsonian Institution in 2010 with the idea of securing Ukraine an official invitation to be involved in the festival. Poshyvailo succeeded and an official invitation was made to President Viktor Yanukovych during his first official visit to Ukraine as president that year.

The year 2014 was chosen for symbolic reasons, since it is the 200th anniversary of the birth of national hero Taras Shevchenko.
Ukraine’s government didn’t follow up on the invitation, despite reminders from the Smithsonian about an end of 2011 deadline.

Poshyvailo blames bureaucracy. “I personally approached the government many times asking if they are going to do this,” he said. “And I was told to go to Ministry of Culture, where they would send me to the Ministry of Finance or the Ministry of Foreign Affairs. As I understand this whole thing just got stuck somewhere between the departments and nobody was willing to take responsibility of doing anything real.”

Oleh Voloshyn, spokesman for Ministry of Foreign Affairs, said the Ministry “knows nothing about the festival.”
Hanna Herman, a top presidential aide, is identified by Poshyvailo and Williams as a key figure in the saga.

The Dalai Lama (L), Tibetan Buddhism's spiritual leader, greets Tibetan refugees during the Smithsonian Folklife Festival in 2000 in Washington, D.C. (AFP)

“I was in several meetings with [U.S.] Ambassador [John F.] Tefft and Hanna Herman where Herman told the ambassador that Ukraine would do this and not miss the great opportunity,” Williams said. “So much for what she told Tefft.”

When the Kyiv Post asked Herman by telephone about the Smithsonian issue, she referred calls to the Ministry of Culture and hung up the phone.

The Ministry of Culture gave this statement: The ministry “expressed interest in participating in the Smithsonian Folklife Festival in 2014, provided that suitable funding would be supplied. However, the Ministry of Finance found it inexpedient to sign the Memorandum of Understanding and made it impossible for Ukraine to participate in the Festival.”
According to the Ministry of Culture’s information, the festival budget is $1.4 million to $2.6 million.

The Kyiv Post has learned that China is applying for Ukraine’s slot, and that the first nation to sign an agreement will get to participate.
This means that Ukraine still has a chance, according to Folklife Festival director Stephan Kidd.

“Since 2010, we have been meeting with representatives of the government of Ukraine and with representatives of the U.S. Embassy in Ukraine to determine the feasibility of a Smithsonian Folklife Festival program on Ukraine,” Kidd said. “Although no decision has been reached to date, we are still very much looking forward to the possibility of producing a Folklife Festival program in a future year.”

However, apparently the Ukrainian government hasn’t set aside the required $800,000 for the event.
Williams and Poshyvailo say Ukraine will be the big loser if officials don’t participate.

“This festival could make a return of 30 to 1 on their meager PR investment,” Williams says. “They’ve spent $100,000 for just one Washington Post [advertising supplement], and it was here for just one day and then gone. People don’t remember things like that. But they definitely would have remembered a two-week festival.”

Moreover, the Ministry of Foreign Affairs last year spent $1 million on a program to improve Ukraine’s image abroad.
Also, Poshyvailo says that sponsors could have been found to come up with some of the $800,000 entrance fee.

If Ukraine misses the 2014 festival, it will have a chance in future years. “The Smithsonian Center for Folklife has great experience since 1967. It can distinguish between the country itself and its governmental bureaucracy,” Poshyvailo says.

Williams is not so optimistic about the ease with which Smithsonian officials will forget how difficult it is to work with the Ukrainian government.

kyivpost.com

3 червня у Львівському історичному музеї відкрилася мандрівна мультимедійна виставка “Смітсонівський фольклорний фестиваль: культура народу, від народу і для народу”. Виставка зорганізована за сприяння Палацу Потоцьких у Львові (директор Оксана Козинкевич) та Благодійного фонду “Підгорецький замок” (голова Ради правління Віктор Кушніренко). Експозиція до перегляду доступна впродовж літа.

З 31 березня по 18 квітня 2011 року в НЦНК “Музей Івана Гончара” тривала мандрівна мультимедійна виставка “Смітсонівський фольклорний фестиваль: культура народу, від народу і для народу” (в межах міжнародного проекту “Інтерпретація культурної спадщини: досвід США для України”).

31 березня в рамках проекту відбувся семінар з музейної справи та культурної політики (виступаючі – Джеймс Дойч, професор Університету Джорджа Вашингтона, куратор Центру фольклору і культурної спадщини Смітсонівського Інституту; Чейс Ринд – фахівець у сфері музейної справи та мистецтва, президент Національного музею будівництва у Вашингтоні; Лінда Норріс – музейний експерт, стипендіат програми імені Фулбрайта).

Презентаційне відео Смітсонівського фольклорного фестивалю (США)