22-23 листопада 2013 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбулася низка заходів, присвячених пам’яті, страчених голодом 32-33 років. Зокрема, виставка «Український родовід» та фольклорне театральне дійство «Печу, печу хлібчик».

Кожен обряд, кожне свято, кожна важлива подія у житті була ознаменована спеціальними хлібами, що мали свою неповторну символіку, обставлялися ритуалами та піснями. Новонародженому до колиски насипали жита, хліб несли куми до хреста, з хлібом ішли свататись, хлібом благословляли на подружнє життя, з хлібом проводжали покійника. Існують сотні форм, видів, назв та сакральних значень, яких набував хліб у кожен окремий момент життя. Так століттями розвивалась не лише хлібна культура, а й плекалася духовна сутність українського народу, пов’язана з хлібом. Учений Микола Сумцов зазначав: «Введення хліборобства спричинило досить вагомі зміни в релігійно-моральному житті та щоденному житті людства. Форми життя стали більш різноманітними та складними і більш високими в морально-етичному сенсі. З виникненням осілого, землеробського способу життя розвивається поняття про батьківщину, любов до рідного краю і всі культурні та морально-етичні наслідки, що звідси походять: необхідність самозахисту, самоосвіти». Під час голодомору 32-33 рр., забираючи хліб в українців, їх нищили не лише фізично, а підрізали глибокий пласт української духовності.

Фольклорне театральне дійство «Печу, печу хлібчик»

Богдан Пошивайло (фото), НЦНК “Музей Івана Гончара”