З 2 по 31 травня 2015 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» тривала  виставка «Покуть. Шедеври українського народного іконопису», присвячена народному іконопису ХІХ – початку ХХ ст. Найкращі твори з фондів музею, з більшості регіонів України, були представлені тісним колом та об’єднані ідеєю символічного загальноукраїнського покутя.

Без «Образів» або «богів», неможливо уявити собі сільську хату, де їх з любов’ю прикрашали рушниками-божниками, освяченими, пахучими травами. Традиція розміщення ікон в інтер’єрі, по діагоналі від печі, має надзвичайно давнє походження. У дохристиянські часи цей кут був священним вівтарем родини, через нього здійснювався зв’язок із небесним світом. Тут жив охоронець кута – пóкутній, від чого і пішла назва «пóкуть».

З прийняттям християнства язичницьке трактування втратило своє значення, поступово виробилась певна традиція облаштування домашнього іконостасу, де образи розміщували не тільки по кутах, але й по стінах, а іноді над дверима. Під час свят і молитви перед образами запалювали свічку або лампадку, до них молилися дорослі й діти. Таким чином, небесні сили через ікони освячували життєвий і духовний простір усієї родини. Присутність Бога і святих була всепроникною, від них не дистанціювалися, а, навпаки, намагалися максимально ввести у повсякденне життя. В образах святих, Ісуса Христа, Богородиці відчутні етнічні типажі, в одязі, атрибутах та декорі – національна традиція.

Нині відбувається актуалізація українського сакрального мистецтва у двох вимірах – духовному та художньому; визначаються національні цінності, осмислюється минуле, стає відчутним дух давнини та сила традиції. Вражає стилістичнe багатоманіття народного іконопису та його найвищі художні якості.

НЦНК “Музей Івана Гончара”