21 жовтня в НЦНК “Музей Івана Гончара” відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція на тему «Традиційна культура України ХХІ століття як складова культурної політики: сучасний стан, загрози, перспективи». На конференції виступив доктор філософських наук, професор, старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України Євген Причепій з доповіддю “Семантика орнаментів подільського рушника”. Подаємо невеликий фрагмент 17-хвилинного виступу науковця.
“Серед подільських рушників є ряд таких, які взагалі виходять з розряду традиційних рушників східної слов’янщини: ні в Білорусі, ні в Росії, ні в іншій частині України немає рушників такого типу – це рушники, орнамент яких має форму квадрата чи прямокутника. Причому цей квадрат розбитий на чотири сектори, кожний сектор має семичленну структуру. Цей орнамент передає об’ємну структуру космосу.
Якщо ми подивимося на артефакти Трипілля, там дуже багато крапочок, кілець маленьких або зубчиків, тобто є якісь знаки, які передають множини, тобто числа. Це сакральні множини: сюди відноситься 28 – це цикл місяця і цикл жінки (28 днів), 40 – це цикл вагітності жінки (40 тижнів), 32 – цикл Венери; 52 – якщо помножити на сім будете мати 364 – цикл Сонця, тощо. Ці множити наявні в артефактах трипілля, в палеоліті – і вони наявні на рушниках.
Давайте подивимось на цей рушник. Центром є хрест, на якому зображено 88 зубців – це число яке передає цикл Меркурія. Першою планетою Сонячної системи є Меркурій. Далі ми маємо трикутники, на кожному з них міститься по 4 завитки, всього їх 32 – це цикл Венери. Далі йдуть зубці чорні, на кожному куті їх по 10, якщо помножимо на 4 будемо мати 40 – цикл вагітності жінки. Далі йдуть паралепіпеди їх 7, сім на чотири – 28 – цикл місяця і жінки. Далі йдуть ромбики утворені зубцями з обох боків. На одному ребрі їх приблизно 13, це число помножити на 4 – буде 52 – це цикл Сонця.
Як на мене, подільський рушник подібний до мандали. Він скомпонований за структурою, яка передає структури космосу і цикли планет, а також проникає в сакральні числа, якими переповнена первісна семантика. Я вважаю, що так ємко, так вміло і мистецьки скомпоновані ці речі, що, мабуть, ніде більше не зустрічаються.
Подільський рушник являє собою унікальне явище, яким Україна може пишатися серед інших етнічних культур світу і показати, що вона справді має унікальні речі, які своїм корінням сягають до праміфічних витоків.
Попри таку позірну скромність подільського рушника, нам потрібно якимось чином пропагувати, показувати, що тут, в Україні збереглися такі речі, які на рівні з майя… Україна в цьому відношенні не пасе задніх, наша культура сягає давніх глибин”.
Нагадаємо, у жовтні 2014 року подружжя Євгена та Тетяни Причепіїв подарували у фонди Музею Івана Гончара свою колекцію подільської вишивки та ткання: рушники, хусточки-нафрамиці, жіночі та чоловічі сорочки, килими – всього понад чотири сотні одиниць автентичних творів, які подружжя науковців збирали впродовж семи років в експедиціях селами Східного Поділля.
Зразки з подарованої колекції були виставлені в залах музею. Давайте згадаємо, як це було: https://old.honchar.org.ua/p/my-hranyteli-a-ne-vlasnyky-tomu-kolektsiji-avtentyky-mayut-buty-v-muzeyah-prychepiji/
Катерина Качур, НЦНК “Музей Івана Гончара”
3 відгуків