Речі, які оточують людину, відтворюють середовище проживання людини, її побут та культурні смаки, що видозмінються під впливом епохи, соціальної групи та чинної влади на суспільство та події в житті людини. Зокрема, це можна прослідкувати на прикладі надбанних хрестів, зокрема із Західної України, представлених у колекції Музею Івана Гончара.
Хрести на банях церков можна сприймати як своєрідну візитівку певного села або району, містечка чи міста, адже це – головна прикраса і символ культової споруди. Назагал їх виготовляли з кованого заліза різноманітних форм, відтворюючи символи різних епох, зокрема трипільського, скіфського, ранньослов’янського часів, – півмісяцями, зорями, сонцем, хвильками, квітами тощо. Ця особливість була притаманна не лише для православних храмів, а й греко-католицьких церков. Можна сказати, що їхні стилістичні та композиційні особливості притаманні усій території України, а також поза її межами.
Вивчаючи надбанні хрести з колекції Музею Івана Гончара, можна вирізнити експонати з найцікавішою, на наш погляд, композицією. Так, один хрест має округлі на кінцях рамен, до його центру з одного боку прикріплено мідне коло у вигляді сонця, а з іншого – багатозубчасте коло у вигляді зірки. Інший хрест – шестикінцевий, його навершшя і рамена – фігурні, закритої форми, що вже не властиво для пізніших і сучасних хрестів.
Хрест металевий, кований, 4-раменний, Івано-Франківська обл., ХІХ ст.
Традиція уникання гострих форм була поширена в Україні ще з XVIII століття. Особливу увагу привертає так званий «хрещатий» хрест, що посідає проміжну ланку між простим хрестом із «сяйвом» та хрестами з рослинними мотивами. Ми маємо також два хрести з чітким півмісяцем та «блискавками» між раменами, які, вочевидь, були чільними на церковній бані. На двох інших менших хрестах півмісяць уже постає у вигляді стебел, кінчики яких загнуті донизу в одного з них, і догори в іншого. У більшості хрестів з колекції Музею Івана Гончара закінчення є не гострими, а заокругленими, закритими, у формі пуп’янка або квітки, що також виступають часом традиційним доповнення між раменами хрестиків на кожен кут. Примітно, що навіть «хрещатий» хрест має закриті кінці, до яких прикріплено по три хрестики.
В експозиції нашого Музею можна побачити найпростіші надбанні хрести – так звані «однолінійні», які, втім, не втрачають своєї сутності, духовності, символізму й естетичності. Є і такі, що поєднують геометрично-рослинний орнамент із доповненням солярних знаків – сонця, зірок, півмісяця. Вони подібні до ліри, де сполучаються пари завитків, з’являються у симетричному розташуванні біля підніжжя хреста різні стебла та квіти.
На жаль, наша збірка надбанних хрестів не є великою і не може повністю представити всі типологічні види цього артефакту в Україні. Втім, вона дає уяву про основні форми і символічні мотиви хрестів, які умовно можна розділити на такі основні групи: хрести із заокругленими краями у формі квітки з півмісяцем; «хрещаті» хрести із меншими хрестиками на кінцях і з доповненнями стебел біля підніжжя; хрести із «блискавками» та «хвильками».
У нашій збірці є один хрест, у якому біля підніжжя була наявна скісна перетинка, втрачена з часом. Згідно нещодавнього дослідження маємо три хрести з однієї церкви: за формою, матеріалом, стилем виконання видно, що їх виготовляв один майстер-коваль. На прикладі цих хрестів показано дві найпоширеніші форми надбанного хреста, що існують на території України. Експозиція Музею дає уяву широкого побутування символу хреста також і в орнаментах рушників та декоруванні керамічних виробів (кахлі, миски), прикрасах, дерев’яних побутових речей тощо.
Русалім Козленко,
молодший науковий співробітник НЦНК «Музей Івана Гончара»
