30 серпня в Музеї Івана Гончара відкрилася ювілейна художня виставка видатного художника-монументаліста, гончара і філософа, поета і кобзаря Сергія Радька.
На виставці представлено близько 200 уже відомих і нових творів живопису та кераміки з колекцій Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» та численних приватних колекцій.
Відомий український художник-кераміст Неллі Ісупова лаконічно охарактеризувала творчість Сергія Радька так: «Свобода мислення відрізняє Сергія від інших… Він має власне обличчя. Він абсолютно вільний. Він не дивиться, як роблять інші. От він такий і все! Він немовби грає в примітивізм, хоча насправді є дуже професійним художником. Він має почуття свободи, гумору, яких не вистачає багатьом мистцям. У кераміці, скульптурі нерідко потрібно, щоб глядач посміхнувся. Перед іншими роботами треба надовго задумуватися. А тут потрібна легкість сприйняття й свобода роздумування, точно так, як усе сприймає дитина. Загалом, важко робити, як дитина, особливо ж, коли робить професіонал. Але якщо це вдається, то це вже ознака геніальності!».
«Мій ідеал, – зізнається Сергій Радько, – жити за покликанням, звірятися з тим ідеалом, внутрішнім камертоном, який ніби не конкретний, але саме він вказує напрямок, дає змогу орієнтуватися у всесвіті… Люблю стиль імпровізації: працювати стрімко, весело, артистично. Якщо вийде. Стиль мій такий трохи корявий – як не поляпав, усе до місця. Трохи архаїки. А загалом стиль легкий. Присутні сільські мотиви, адже в селі живу… Зараз економічна скрута заставляє уважніше придивитися до того, що не таке вже й дороге, але таке природне, доречне й таке відповідне нашій культурі: це – глина. Словом, я люблю гончарство! Я вірю гончарству, в його неперевершену простоту, силу й красу». Здається, що від самого народження Сергій не перестає дивувати світ, щоразу по-новому відкриваючи його для себе й даруючи оточуючим власне бачення довколишньої Краси й Гармонії.
Виставка триватиме до 23 вересня 2013 року.
Богдан Пошивайло (фото), НЦНК “Музей Івана Гончара”
