2 червня 2016 року о 18-й годині запрошуємо на вечір-концерт пам’яті Леопольда Ященка. Етнографічний хор “Гомін” та ансамблі з його складу співатимуть пісні, обробки та фольклорні записи свого керівника – видатного композитора, музикознавця, лауреата державної премії ім.Т.Шевченка.
Цього дня виповнюється 88 років від Дня народження Леопольда Івановича. Два місяці тому його не стало. Тож нині маємо нагоду згадати добрим словом подвижника народної пісні – і подякувати Богові за його працю й багатий ужинок.
ЯЩЕНКО Леопольд Іванович [02.06.1928–02.04.2016] – музикознавець-фольклорист, композитор, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії ім.П.Чубинського (1992), лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка (1993).
Народився 2 червня 1928 року в Києві. Закінчив Київську консерваторію (1954), аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського НАН України). Захистив кандидатську дисертацію – його монографія “Українське народне багатоголосся”, яка вийшла у 1962 році, досьогодні є хрестоматійною.
З легкої руки Леопольда Івановича пішло у світ багато пісень – народних і авторських. Це і впорядковані ним фольклорні збірники – “Українські народні романси”, “Буковинські народні пісні”, “Пісні Черкащини”, “Колядки та щедрівки”, “Красна весна, тихе літо” та інші – і чудові авторські твори, які охоче беруть до репертуару відомі виконавці… Але, мабуть, найбільшою працею пана Леопольда став створений ним 1969 року – внаслідок політичних репресій, і всупереч їм! – Етнографічний хор “Гомін”, через який відтоді пройшли тисячі людей.
“Гомін”, за задумом Ященка, став середовищем, у якому відроджувалися народні свята на теренах великого міста. Сюди можна було прийти вчитися співати “з нуля” – і на всіх Леопольдові Івановичу ставало терпіння, тепла й людяності. За життя він став легендою, а його сопілку в київському метро сьогодні пам’ятає вся столиця…
На жаль, маестро вже немає поміж нас. “Пішов керувати хором янголів”, – кажуть люди. Але залишилося безліч пісень, і не пішли в небуття думи й сподівання Леопольда Ященка: Україна має співати!
Тож, люди добрі, СПІВАЙМО РАЗОМ!
Більше про Леопольда Ященка:
- Автобіографія
- “Співаймо разом!” – з історії та життєвої філософії хору “Гомін”
- “Дивак” – про репресії 1960-70-х років
