Музей Івана Гончара побував в Італії на фестивалі, присвяченому відомому італійському сценаристу, поету, письменнику, художнику Тоніно Гуерра (1920-2012).

Протягом другої половини березня у багатьох італійських містах тривали Дні маестро Тоніно Гуерра (1920-2012). Для українського читача це ім’я видасться скоріше маловідомим, хіба що пристрасні шанувальники кіно вигукнуть зі знанням справи. Останнім напевно буде відомо, що Тоніно Гуерра з 1953 року писав сценарії до фільмів, які увійшли в золотий фонд класики світового кіно. Зокрема, він писав сценарії для таких видатних кінорежисерів, як Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Андрєй Тарковскій, Франческо Розі, Тео Ангелопулос… За життя італійський Митець отримав безліч нагород та премій у сфері кінематографу і був визнаний “кращим сценаристом Європи”. Окрім історій для кіно, Тоніно Гуерра писав прозу та складав вірші, які діти зараз вивчають у школах; займався упорядкуванням та прикрашанням простору довкола – закладав сади на місці сміттєзвалищ, проектував для міст фонтани, придумував оригінальні меблі, творив в кераміці, мозаїці, малював… Був відкритим, у спілкуванні щедрим на емоції, глибокі думки та поради – мав друзів у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, Росії, Грузії, Вірменії… Взяти хоча б близьке знайомство з Сергієм Параджановим! Тоніно Гуерра любили, ним захоплювалися! І навіть через три роки після відходу Митця у вічність його друзі не припинили з ним спілкуватися, як і колись, вони продовжують приїжджати в Італію тепер вже на його могилу, до його дружини Лори, на йому присвячені фестивалі.

Тоніно Гуерра (по центру)

На один з таких фестивалів вперше була запрошена делегація від України, в якості музейних працівників та фольклорних гуртів зі спеціальною культурно-мистецькою програмою. Український фольклорний гурт “Гуляйгород”, учасниця фолькгурту “Божичі” Сусанна Карпенко, дитячі фольклорні гурти “Будимир” та “Орелі” підготували спільний репертуар виступів, що включав в себе ліричні і жартівливі пісні, веснянки, інструментальну і танцювальну музику, показ весільного обряду “вбирання молодої”. Українська програма була продумана так, аби за годинний виступ якомога різносторонньо познайомити місцеву публіку з основними українськими пісенно-танцювальними традиціями. Дійство на сцені підсилювалося правдивими кольорами традиційних строїв виконавців.

Виступ українських фольклорних гуртів в м.Пеннабіллі, Італія

Основні заходи фестивалю відбувалися в Пеннабіллі – високогірному містечку, розташованого на відстані близько 220 км на північ від Рима, де Тоніно Гуерра провів останні роки свого життя. Красу міста під хмарами не передати словами. Перспективні простори гористого ландшафту, щедро пронизаного вервечками дерев і вкрапковими скупченнями хат у долинах, щоразу змушували затамовувати подих, аби своїм гучним диханням не порушувати мить зачудування оцим божественним творінням. А ще не передати, як там глибоко дихається – на повні груди і навстіж відкриті легені! Дихаєш і не можеш надихатися таким свіжим і аж солодким гірським повітрям!

У Пеннабіллі мешкає трохи більше як 3 тис людей, це населення середнього українського села. Кажуть, люди там напівзакриті, однак з українцями були привітні й охочі допомогти.

Пеннабіллі

Пеннабіллі. Собор на центральній площі міста

Повертаючись до фестивалю, або Днів Тоніно Гуерра. Українські фольклорні гурти своїми виступами вшановували італійського митця та презентували українську традиційну культуру в різних містах Італії – Пеннабіллі, Урбіно, Новафельтрія, Сантарканджело-ді-Романья, Сенігаллія – майже кожне місто так чи інакше пов’язане з ім’ям Тоніно.

До прикладу, в університеті міста Урбіно Тоніно свого часу навчався. Саме там цього разу відбулося відкриття його мистецьких творів – картин, наповнених теплими пастельними кольорами, та об’ємних великих ліхтарів, зварених з металу. Відкривали виставку під спів українських гуртів.

В місті Сантарканджело-ді-Романья, що розташоване у північному регіоні Емілія-Романья і де народився Маестро, українська делегація фольклористів відкривала на центральній площі міста новий фонтан, збудований за проектом Тоніно Гуерра. Свого часу митець задумав ідею такого фонтану, намалював і описав проект, однак втілити не встиг. За нього зробили це друзі.

Фонтан за проектом Тоніно Гуерра в Сантарканджело-ді-Романья, Італія

Теплий прийом відбувся і в місті Сенігаллія. Окрім концерту, там презентували фотопроект “Україна і українці”, автором якого є Петро Гончар, директор НЦНК “Музей Івана Гончара”.

Особливу програму українські фольклористи підготували для школярів міста Новафельтрія. Окрім концерту та показу обряду одягання нареченої, відбувся майстер-клас з танців.

Напередодні Великоднього свята, спробували італійські школярі й пописати писанки. Українські майстри провели майстер-клас для учнів школи м.Пеннабіллі.

Виступали хлопці й дівчата з українських гуртів не тільки на сценах чи урочистих заходах, а часто просто для себе чи навколишнього простору, коли мандрували вулицями італійських міст, увечері на центральних площах, в автобусі, коли переїжджали з одної локації на іншу, на вершинах Апеннінських гір.

Ось хлопці з фольклорного гурту “Гуляйгород” співають на одній з вершин італійських гір Апеннін, що розташована у Пеннабіллі.

А ось співоподяка представнику міськради міста Сенігаллія, який люб’язно запросив українську делегацію на екскурсію у будівлю мерії.

З представниками міськради м.Сенігаллія, Італія

А ось так в автобусі фольклористи розспівувалися перед кожним виступом або й часто співали просто самі для себе.

Вечірні танці на центральній площі Пеннабіллі. Мешканці гірського містечка спочатку насторожено сприйняли неоголошений концерт та поволі почали виходити із сусідніх кафе, магазинів і з цікавістю й оплесками спостерігали за запальними українськими дівчатами та хлопцями. Чи сподобалися італійцям українські танці, говорять самі за себе післяконцертні подарунки, якими обдарували українців власники навколишніх крамничок – оберемки цукерок, хліба та ковбаси 🙂

Організаторами поїздки стали Культурна асоціація Тоніно Гуерра в Італії та Україні, Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, що є провідною установою у сфері традиційної культури та народного мистецтва, а також Родинний центр “Мамаї” (с.Хотів, Київська обл.), який залучає до роботи сільську молодь та дітей і постійно презентує свої проекти на всеукраїнському та міжнародному рівнях.

Особливу подяку висловлюємо Лорі Гуерра, дружині Маестро, FILM.UA та Лізі Кузуб з Культурної асоціації Тоніно Гуерра в Україні, завдяки яким ця поїздка відбулася!

Катерина Качур (текст, фото), Петро Гончар (фото), Володимир Хоменко (відео, фото), НЦНК “Музей Івана Гончара”