22 березня, на Сорок Святих, повертались із вирію шпаки та жайворонки – вісники весни. В цей день бабусі, мами та дівчата пекли «жайворонків» з тіста, ніби прискорюючи приліт пташок і наближення тепла. Коли «жайворонки» спечуться, їх і діти, і дорослі підкидали угору із вигуками: «Жайворонки, прилетіте, весну-красну принесіте!». Отримавши жайворонки, діти бігли з ними на вулицю, в сади, городи тощо. Їх клали на голови, тримали в руках, наштрикували на палички і бігали з ними селом. Намагалися підняти їх повище, для цього забирались на дахи сараїв, на паркани, на дерева. «Пташок» саджали на скирти, стоги, гілки, пагорби, підкидали вгору, іноді прив’язували нитками до дрючків.
За повір’ям, жайворонок брав соломинку в дзьобик, летів угору «до Бога» і співав: «Урожай, урожай, теплий дощ на врожай!». Імітували спів жайворонка, коли він летів угору: «Сонце ловити! Сонце ловити! Сонце ловити!». А коли летів донизу, то так: «Ціп урвався! Ціп урвався! Ціп урвався! Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!». «Жайворонками» з тіста діти грали увесь день, а увечері їх з’їдали.
В окремих селах Чернігівщини печиво у формі пташки називали «соловейчиками»; на Київщині – «жайворонками» або «голубами»; на Житомирщині (с. Меделівка, Ворсівка Радомишльського р-ну) – «качечками»; на Рівненщині – «зозульками», а на Волині «гусками». В народних уявленнях голуб, соловей, жайворонок є чистим святим Божим птахом.
Існують різні рецепти приготування тіста для “жайворонків”. Наводимо один з них:
0,5 л молока
15 г сухих дріжджів
120 г цукру
200 г масла
2 яйця
2 г ванільного цукру
сіль
1 кг борошна
Способи формування пташки з тіста
Форми птахів-жайворонків можуть бути різноманітними. Залежить від місцевої традиції та фантазії господинь.
“Шо на Сорок Святих прилітає сорок жайворонків, то це вірять. Жайворонок вилітає з вирію саме в березні місяці. І що сорока кладе на своє кубло сорок паличок, то і в це вірять. І печиво роблять на цей день: печуть з тіста жайворонки, голуби, коржі, бублики, вареники. Це печуть для дітей, щоб було що їсти та чим гратися. В цей день діти бігають з печивом і співають веснянок” (записав П. Мисливець – «Звенигородщина»).
За матеріалами видань:
– Кримський А.Г. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектичного: відтворення з авторського макету 1930. Черкаси: Вертикаль, 2009.
– “Дзиґа. Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги”. Харків „Друк”, 1999.
НЦНК “Музей Івана Гончара”