Альбом "Україна й Українці" | Музей Івана Гончара

Оберіть підрозділ:

Працю над славнозвісним історико-етнографічним альбомом «Україна й Українці» Івана Гончар розпочав наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років і творив його до останнього дня, окремі аркуші так і залишилися незакінченими. Матеріали до вісімнадцяти томів цієї своєрідної мистецької енциклопедії міст і сіл України автор збирав упродовж чотирьох десятиліть свого життя. Здебільшого це – оригінали давніх світлин, а також репродукції раритетних фотографій із різних куточків України (місцеві типажі та краєвиди, архітектура і побут, звичаєвість і обрядовість, видатні діячі культури і науки, народні ремесла і художні промисли тощо), дбайливо оформлені за принципом колажу на цупкому папері розміром 300 х 415 мм з детальними підписами тушшю: хто сфотографований, де і коли. На аркуші завжди знаходилося місце і для художнього оздоблення фарбами: фрагмент традиційного орнаменту, зображення місцевого гончарного посуду, керамічної кахлі, вишиваного рушника, тканого килима, різьбленої полиці-«божниці», мальованої скрині чи писанки, старосвітських музичних інструментів тощо. Кожен підпис, як і назва аркуша, починався із мистецьки виконаної буквиці, що наближає альбом до давньоукраїнських рукописних книг. Здебільшого Іван Гончар прикрашав аркуші малюнками власних експонатів, а часом – тією омріяною ним річчю, яку так і не вдалося отримати для хатнього музею. У своїй епістолярній спадщині він залишив свідчення того, що працю над «Україною й Українцями» вважав за пріоритетну.

Фольклорист і літературознавець Микола Мушинка з м. Пряшів, Словаччина, вперше побачивши альбом І.М. Гончара 1984 року, захоплено писав у своїх спогадах: «Кожна сторінка цього оригінального альбому – це неповторний художній твір. <…> Виникає враження, що автор, як у своєму приватному музеї, і тут дорожить кожним квадратним сантиметром площі, намагаючись використати аркуш паперу якнайраціональніше. <…> Все упорядковане зі смаком, любов’ю, але й з якимось неприхованим побоюванням, що все це вже зникло або зникає на наших очах. <…> Ці альбоми адресовані не науковцям (хоч мають і неабияку документальну вартість), а широким масам. Автор ними хоче розбудити своїх земляків із сну байдужості, сказати їм: «Дивіться, люди, яке багатство знаходиться навколо вас, а ви цього не помічаєте!» Мені було ясно, що радянська влада цих матеріалів ніколи не видасть не лише тому, що їх автором і упорядником є опальний дисидент, а й тому (а може, саме тому), що це українські матеріали, а [радянська – І.П.] влада <…> усе українське і по сей день вважає націоналістичним чи навіть «буржуазно-націоналістичним». (Мушинка Микола. Чарівні руки Івана Макаровича Гончара // Іван Гончар (Спогади про І.М. Гончара. – К.: УЦНК «Музей Івана Гончара», 2007. – С. 276–277).

Загалом Іван Макарович створив 18 томів альбому за змішаним принципом історико-етнографічного й адміністративно-територіального районування, який був зумовлений значними труднощами у віднесенні того чи іншого населеного пункту до історичної, етнографічної, географічної чи адміністративної території, а також зібраним матеріалом: 1. Загальний том №1 (55 арк.); 2. Загальний том №2 (30 арк.); 3. Київ та його околиці (90 арк.); 4. Київщина Правобережна (116 арк.); 5. Київщина Лівобережна (115 арк.); 6. Північна Київщина (98 арк.); 7. Західна Київщина (46 арк.); 8. Черкащина (123 арк.); 9. Полтавщина (82 арк.); 10. Слобожанщина (84 арк.); 11. Запорізька область (20 арк.); 12. Чернігівщина (113 арк.); 13. Волинь: Житомирщина, Рівненщина, Волинська область (90 арк.); 14. Поділля: Вінниччина та Хмельниччина (100 арк.); 15. Галичина: Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина (128 арк.); 16. Буковина (23 арк.); 17. Козаччина (65 арк.); 18. Незавершений том (122 арк.).

Величезний обсяг альбому – разом півтори тисячі аркушів – засвідчує масштабність цієї праці. Примітно, що митець планував розширити його до п’ятдесяти, а то й ста томів, бо саме у цьому огромі він убачав узагальнену ілюстративну енциклопедію українського народу, де зафіксовано ту історико-культурну самобутність різних сіл і міст України, яка стрімко зникала на його очах. Не всі аркуші альбому Іван Гончар устиг оздобити і завершити. Часом, через напружений ритм свого життя, він припускається помилок у підписах на аркушах, зокрема у назвах населених пунктів (у цьому виданні подаються географічні назви згідно чинного адміністративно-територіального устрою України), подекуди зустрічаються огріхи в датуванні чи атрибутуванні окремих світлин, творів народного мистецтва. Звісно, що цей великий спадок І.М. Гончара потребує свого належного наукового опрацювання у майбутньому.

Цілком зрозуміло, що альбом «Україна й Українці», кожен аркуш якого поставав історичною і мистецькою пам’яткою окремій місцевості, її традиціям, видатним особистостям і характерним типам, викликав неабияке зацікавлення серед численних відвідувачів хатнього музею І.М. Гончара. Дехто віднаходив тут світлини своїх рідних і односельців чи просто знайомих. Особлива популярність цього альбому полягала і в тому, що, на відміну від тогочасних державних фондів і архівів, він завжди був відкритий для громадськості. Сокровенною мрією його творця стало оприлюднення цієї фундаментальної праці, тож мова про публікування альбому неодноразово велася на початку 1990-х років із вітчизняними і діаспорними видавцями. Однак тоді справа з місця не зрушила.

Лишень на 15-му році проголошення державної незалежності України УЦНК «Музей Івана Гончара» спільно з поліграфічною фірмою «Оранта» видали 160 вибраних аркушів з різних томів альбому, вшанувавши тим 95-літній ювілей Івана Гончара (2006). Презентації ошатного фоліанта (344 сторінки) у подарунковому футлярі відбулися в Києві, Львові, Опішному, Москві (Росія), Ризі (Латвія), Мінську (Білорусь) та Варшаві (Польща). На ХІІІ Національній книжковій виставці-ярмарку «Форум видавців у Львові» альбом «Україна й Українці» здобув Гран-прі конкурсу «Книга Форуму 2006», у якому взяли участь понад півтисячі книжок від 120 видавництв. Він також визнаний кращим виданням, представленим на XIV Мінській міжнародній книжковій виставці «Кнігі Беларусі-2007». За рік наклад альбому розійшовся, а попит зумовив додаткове його тиражування. У червні 2007 року, до Дня пам’яті Івана Гончара, світ побачили ще два томи альбому «Україна й Українці» – «Галичина: Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина» і «Буковина», поєднані в одну книгу. А наприкінці того ж року вийшов том «Київщина Лівобережна».

Видавці сподіваються, що повне оприлюднення цієї непересічної праці, яка виходить у світ українською, англійською та французькою мовами, стане документальним свідченням як історико-культурної самобутності українства загалом, так і шанобливим доторком до окремих, ще не прочитаних, сторінок людських доль із правдивого Літопису Українського Буття…

Ігор Пошивайло,
кандидат історичних наук,
заступник директора з наукової роботи НЦНК «Музей Івана Гончара»

Альбом “Україна й Українці”