«ВІД ДОМУ ДО ДОМУ: КРАЄВИДИ ПАМ’ЯТІ» – усно-історичний проект, який повертає із небуття історії від окремих українців про предмети, що мають для них особливе значення. Куратори проекту – Ігор Пошивайло, Лія Віттінгем.

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ) і громадська компанія «Кеттл Партнершіп» (Лондон) створили цей спільний проект, спрямований на актуалізацію спогадів про предмети, пов’язані з народною культурною чи історичною спадщиною.

У Лондоні ми відшукували місцевих українців і просили обрати річ, яка б нагадувала їм про Україну і надихнула б на спогади й цікаву оповідь. А в Україні Музей Івана Гончара віднаходив людей з різних регіонів, які розповідали історії, пов’язані з речами, що мають стосунок до них особисто і до народної культурної спадщини.

Цю співпрацю здійснено в межах програми обміну менеджерів культури «ТАНДЕМ», спонсоровану Європейською культурною фундацією та німецькою організацією МітОст за підтримки Єврокомісії. Програма спрямована на підтримку нової довготривалої творчої співпраці в культурному секторі.

Досвід від участі у проекті «Від дому до дому»: спочатку наші дискусії зосереджувалися на тому, яким чином випрацювати більш інтерактивні відносини між музеєм і відвідувачами. Опісля ми прийшли до ідеї, що слід дослідити стосунки між людьми, предметами й історіями.

ЛОНДОН/КЕТТЛ ПАРТНЕРШІП/ЛІЯ ВІТТІНГЕМ

Історії британців з українським корінням: http://www.kettlepartnership.com/hometohome/

Українська імміграція до Великої Британії розпочалася на початку XX століття. Першим документальним свідченням прибуття українців до Англії є архівний запис про поселення 100 родин у Манчестері за кілька років до початку Першої світової війни. Перша суттєва група переселенців полишила Україну внаслідок революції 1917 року й подальшого входження України до складу Радянського Союзу. Наступна велика хвиля міграції припала на кінець Другої світової війни, коли Велика Британія дала прихисток великій кількості українців, головним чином військовополоненим з польських і німецьких армій, а також переміщеним особам із трудових таборів у всій Європі.

З розпадом СРСР відбулася подальша міграція. За неофіційними даними, нині близько 120 000 українців проживають у Великій Британії. Порівняно з іншими східноєвропейськими діаспорами на британських островах, українці відзначаються більшою замкнутістю щодо поширення і популяризації своєї культури поза власним етнічним середовищем, внаслідок чого тут бракує достатніх знань про українську культурну ідентичність чи історію.

Українська громада в Лондоні є добре зорганізованою. Тут активно діють Спілка українців Британії (АUGВ), Українська школа, Український Інститут і дві українські церкви: католицька – на Дюк-Стріт і православна – в Антоні.

Я розпочала цей проект, намагаючись знайти контакт із деякими цими провідними установами, зокрема СУБом, Українською школою та Українським Інститутом. Ці організації надали мені неоціненну допомоги у пошуку людей, котрі могли б хотіли взяти участь у нашому проекті. Втім, на загал виявилося, що люди не виявляли великого бажання давати інтерв’ю. У деяких випадках причиною цього, вочевидь, була відсутність бажання поринати у далекі спогади або ж ділитися ними. Інша причина полягала у глибокій підозрі щодо того, а чому чужинка працює над проектом про Україну. Впродовж року мені таки вдалося здобути довіру деяких ключових осіб і дізнатися чимало про життя української громади в Лондоні. Згодом наші взаємини переросли у подальші обговорення можливих проектів із СУБом щодо співпраці з Бібліотекою імені Шевченка й Архівом цієї організації.

КИЇВ/МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА/ІГОР ПОШИВАЙЛО
Цей проект, мета якого розповісти про Україну через історії різних предметів, привів мене до нових місць і зустрічей з цікавими людьми. Робота над ним – дотик до живої історії, до людських доль…

У збірці Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» є тисячі предметів, але більшість із них – «мовчазні». Концепція теперішньої постійної експозиції Музею – показати речі традиційної народної культури з мінімальною інтерпретацією, аби експонати говорили самі за себе і кожен міг почути щось своє. Зрозуміти країну, відчути її народ, культуру і традиції винятково через візуальний ряд вдається не кожному відвідувачу. Тож, вочевидь, додаткова інформація, що повертає предмет у контекст, в якому він був створений та існував, сприятиме повноцінному сприйняттю експозиції, адекватному розумінню висвітлюваної у музейних галереях теми.

Проект «Від дому до дому» вважаю доброю нагодою і сучасним способом відшуковувати, виявляти й повертати із забуття історії про цікаві предмети. З тим, аби робити виставки більше персоніфікованими, ближчими і цікавішими, зрозумілішими для відвідувачів. А відтак – розвивати нові аудиторії.

Разом із британським партнером мені цікаво було зосереджувати в зумовлений проектом спосіб увагу на предметах, які пов’язані так чи інакше зі збіркою народного мистецтва нашого музею. Упродовж шести місяців ми відвідували різні міста і села, зустрічаючи цікавих людей із дивовижними долями, котрі з радістю розповідали нам історії про предмети, які були дорогі або знакові для них. Направду, спочатку не всі відразу охоче ділилися спогадами, адже це – не зовсім звично для багатьох із нас. Ще й досі наші земляки, здебільшого старші люди, пам’ятаючи часи совєцького режиму, ведуть себе обережно у розмовах із незнайомцями. Та й на загал наші люди не звикли «одкровенничати» при сякій-такій нагоді, оповідати про особисті речі.

Утім, нам удалося знайти і зафіксувати незвичні історії від людей різного віку, фаху, місця проживання і світогляду. Приємно поширити тепер ці знахідки різними шляхами (через Інтернет, друковані видання, виставки), повернути навколишні речі у колорит і контексти їхньої епохи.

Сподіваємося продовжувати інтерв’ю й примножувати колекцію світлин та відеозаписів, збирати нові історії, які не лише долучать Велику Британію та її українську діаспору до нашого спільного культурного простору, але й спонукатимуть усіх охочих ділитися цікавими спогадами, що їх приховують у собі мовчазні речі.

ДЕТАЛЬНІША ІНФОРМАЦІЯ – іhоrua@ukr.net, або lеаh@kettlepartnership.com

Проект ««Від дому до дому: ландшафти пам’яті»» здійснено за підтримки: