З нагоди півстолітнього ювілею від дня заснування хатнього музею І.М. Гончара
Наприкінці 1950-х років на схилах Дніпра зародився осередок пізнання української історії, традиції, мистецтва − України минулої і майбутньої. Тут збиралося коло однодумців, з’являлися нові ідеї, що переростали згодом у мистецькі течії й наукові звершення; тут кожен мав нагоду пізнати своє коріння, а відтак і себе.
50 років від заснування хатнього Музею Івана Гончара – це півстолітній ювілей гончарівської ідеї про новітнє етнографічне музейництво в Україні. Ідеї про те, що надбання української традиційної культури мають бути доступними для громадськості України, висвітлюватися повно і об’єктивно, віднаходити своє продовження й розвиток в усіх сферах суспільного життя. Зібране серед народу має не лише зберігатися в музеях, але й повертатися до людей.
Заклавши підвалини Музею на власних засадах ще у 1959 році, Іван Гончар до початку 1990-х устиг зібрати безліч неоціненних відомостей, народних мистецьких витворів і документальних матеріалів про українську традицію – і то не завдяки, а всупереч тогочасній державній політиці. Прийшла Незалежність України – а з нею й визнання потрібності його праці. Створений у 1993 році державний Музей Івана Гончара пройшов нелегкий шлях протягом останніх п’ятнадцяти літ, але зумів зберегти головне: відкритість і спрямування на “зворотній зв’язок” з глядачами, майстрами, інформантами. Чи не найяскравіше це виявляється, зокрема, у збиранні й розповсюдженні інформації про народні звичаї, майстрові технології, традиції господарювання…
На виставці представлено світлини, фотодокументи, твори народного мистецтва й авторські роботи Івана Гончара.
Виставка триває від 12 грудня 2009 року й донині.
Світлини Богдана Пошивайла
