9-го квітня у столичному клубі “Бліндаж” традиційно відбулася вечірка “Етнічний вівторок”. Київська школа “Бурса фольклору” заспівала веснянки. Музиканти з різних колективів вийшли на сцену виступити з імпровізованим джемом – співали пісні Центральної України, гуцульські коломийки, грали танці. До участі запрошували глядачів.
– Грішать?
– Зле роблять, – каже етнограф Галина Олійник. – Але тут показують, як треба робити. Вчити – це робота. А тому не вважається гріхом. Взагалі усі забави замикали на ключ до першого дня Великодня.
– Що робили українці під час Великого посту?
– Цього року погода нас “порадувала” віхолою і снігом. Але на Благовіщення, а подекуди на Теплого Олексія, 30-го березня, яка б погода не була, завжди виносили вулик. Цього року піст припав на Сорок Святих, що 22-го березня. На це свято традиційно випікали пташок. У піст їх не робили високими, на дріжджах, з білого борошна, а робили пісні “чорні” пташки. Їх підвішували до дерев. Вважалося, що вітер розмовляє з ними. Крім того, якісь ластівки чи соловейки могли ними поживитися.
Якщо свято припадало на четвертий тиждень посту, або ж Середопістя, то ще випікали хрестопоклонні хліби. В деяких регіонах їх пекли стільки, скільки є членів родини. Кожного ними частували, а частину залишали на оранку. Так само до оранки залишали верхню частину паски – цілушку. З потеплішанням починали вчити веснянки і гаївки. На Західній Україні їх вчили за два тижні до Великодня. На Галичині на вулиці їх у піст не співали, хіба вчили десь у хаті. На Центральній Україні дівчата виходили для цього в гай. Веселі музики у цей час не грали. В деяких регіонах дозволялося співати при домашніх роботах, а на Гуцульщині – грати на трембітах, коли людина померла. Бо там це був інструмент, щоб сповістити про подію, а також про хрестини чи весілля. У гірських районах важко добиратися від хати до хати.
– Але ж веснянки це теж забави? Чому їх дозволяли виконувати?
– Їх співали потихеньку. Вони більше нагадували посібники, як треба сіяти мак, скажімо. Так найдавніша відома зараз веснянка “А ми просо сіяли”. Або співали “Посаджу я грушечку” – так пояснювали дітям, як вона росте, як цвіте, як родить. Такі знання передавалися у піснях.
– Яким був традиційний український стіл під час посту?
– У першу чергу, він зрівнював бідних з багатими. Відмовлялися від м’яса, птиці, білого хліба, випічки, яєць, молока, масла, сиру. Але стіл був різноманітний – з киселями, квашеною капустою, кашею, пісним борщем, варениками з капустою чи гречкою. Але все одно намагалися не наїдатися. Я у перший тиждень посту не п’ю каву. Грішу нею, бо люблю її шалено – п’ю по п’ять разів на день. Це шкідлива звичка і стараюся від неї відмовлятися. Наприклад, моєму чоловікові легше відмовитися від м’яса, ніж від хліба. Тому кажу: “Хліб – тільки зранку”. Бо він ним зловживає.
– Коханням у піст теж не займалися?
– Не дозволялося, але було по-всякому. Як кажуть: “Бог терпів і нам велів”. Але якщо вже дозволив родити, то любов – це не гріх. А Бог – це любов.
– Коли дотримувалися найбільш строгого посту?
– В середу і п’ятницю – для жінок це навіть не обговорюється, особливо для тих, у кого хворіли чи вмирали діти. Дуже постували ті жінки, у кого дівчата не виходили заміж. А також молодиці, які збиралися уперше народжувати. Серед чоловіків – ті, у кого нездужала дружина. Тоді відмовлялися від курива, горілки. Але зараз усе змінив побут. Якщо колись ходили на річку прати, то сьогодні включити пральну машину у середу чи п’ятницю не є гріхом.
