“Свобода, Майдан, мистецтво” – так музейники охрестили майбутню виставку, яка відкриється 28 листопада.
Треба сказати відразу: експонатів зібралася ціла гора. У запасниках 1400 зібраних предметів.
Якщо судити з навколишнього музейної атмосфері, люди на Майдані зібралися дуже творчі, з яскраво вираженим почуттям індивідуальності. Взяти, наприклад, каски. Кожен власник намагався надати їй неповторний вигляд. Є з написом “Хмельницький”, “12 сотня”, “не злий Майдан”. Або ось, наприклад, міліцейський щит, який якийсь художник використовував як палітру для фарб.
У кожного предмета з Майдану є своя унікальна цікава історія. Ми дивимося на лики святих, що зображені на грубих необтесаних дощок. На одній з них художник-реставратор Лев Скоп зобразив святу Анастасію, на іншій – його син, теж художник, завдав картину “Архістратиг Михаїл б’є двоголову нечисть”. Ось якісь умільці на дереві вирізали герб Артемівська, міста в Донецькій області, вказавши дату його заснування – 1651. Дерево, ймовірно, багато днів пролежало під дощем і потьмяніло.
Перлина колекції – двометрова саморобна катапульта. За її допомогою кидали “коктейлі Молотова” і булижники в міліцію на вулиці Грушевського.
Є тут і портрет Тараса Шевченка, який висів у Колонній залі столичної мерії. Коли там мешкали активісти, музейники вмовили їх віддати картину.
Поруч з нею гранітна табличка з віршами того ж Кобзаря – в пам’ять про першу жертву Майдану Сергія Нигояна.
– За кілька днів до кривавих лютневих подій львівський художник Володимир Свачий спробував використовувати арт-терапію, – показує на розмальовану смужку довжиною метрів десять Ігор Пошивайло, заступник директора Музею Гончара. – Він домовився зі спонсорами – ті дали кілька полотен якісного паперу довжиною метрів десять і фарби.
Ідея арт-терапії в тому, щоб свої емоції на полотно виплеснули і звичайні майданівці, і відомі художники. Всього намалювали два десятки полотен, в кожному брали участь приблизно по сто чоловік. По картинках легко вгадати, в який період Майдану їх малювали. Почали з більш веселих образів, потім, під час розстрілів, тільки писали слова, через кілька днів повернулася образність – з’явилися квіти, сонце.
Але найстрашнішими нагадуваннями про криваві дні Майдану залишаються шматки бруківки з вулиці Інститутської, обгорілі шини, пляшки з “коктейлями Молотова”, розплавлений плафон вуличного освітлення, пробиті кулями щити. Є тут і носилки, на яких несли поранених у тимчасовий медпункт в готелі “Україна”.
А ось один з головних символів революції – залізна новорічна ялинка – відсутня. Вона занадто велика для музею і зберігається десь на складах Музею Великої Вітчизняної війни біля підніжжя Батьківщини-матері. І якщо зібрати ялинку, то в Музей Гончара вона, ясна річ, не влізе. Тому її замінили копією.
Коли ялинку розбирали, з неї зняли 400 прапорів і плакатів. Їх поки не вивісили – музейники не хочуть робити виставку статичною. Зараз допитливим городянам покажуть одні експонати, потім замінять іншими.
Експозиція до річниці Майдану – інтерактивна. Відвідувачі зможуть в ній особисто взяти участь: наговорити на відео свої спогади, залишити запис або намалювати картину. Триватиме виставка приблизно два місяці, з додаванням експонатів новорічної тематики.
