Видиво екскурс в історію українського традиційного вбрання та майстер-клас з його одягання. Основні елементи вбрання жінок Північної Київщини: сорочка, плахта, запаска, пояс, керсетка, очіпок, хустка, намисто, дукач, черевики. У відео покажуть, як це все правильно на себе одягти і припасувати.
Коментує Юрій Мельничук, майстер з вишивки, заступник генерального директора НЦНК “Музей Івана Гончара”.
Модель – Олена Кривещенко, головний бухгалтер НЦНК “Музей Івана Гончара”
З історії
Основні елементи українського народного одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі.
Сорочка – один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна.
Плахта – частково зшитий розпашний святковий одяг, невід’ємна частина центральноукраїнського жіночого національного костюма.
Пояс – здавна слугував обов’язковим елементом і водночас прикрасою одягу.
Свита – приталений верхній одяг із домотканого сукна, різновиди якого набули значного розвитку в центральних районах України у ХІХ столітті.
Керсетка – безрукавка з фабричної тканини, яка мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування. Побутувала здебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на Півдні України.
Запаска – найдавніший загальнослов’янський варіант незшитого стегнового одягу. Була відома майже на всій території України і мала локальні варіанти оформлення.
Керсетка – безрукавка з фабричної тканини, яка мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування. Побутувала здебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на Півдні України.
Очіпок – обов’язковий головний убір заміжніх жінок. Очіпок, який одягала молода на весіллі, виконував певну магічну функцію та був символом щастя та плодючості в сім’ї.
Хустка – широко розповсюджене по всій Україні квадратне платове вбрання голови.
Намисто – найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Було різним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способами носіння.
Дукач (личман) – прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас.
Володимир Хоменко (відео), Медіа-центр НЦНК “Музей Івана Гончара”
