Реліквії покинутого краю. Біля 20 років дослідники збирали їх по пустих хатах зони відчуження. Знайдене там традиційне вбрання, яке носили ще наші прабабусі, тепер має особливу цінність. Адже саме на Поліссі збереглися архаїчні елементи слов’янської народної культури. Всі знайдені цінні предмети зберігаються у фондах державного центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.
Знайдені під уламками та на старих горищах. Сорочки, спідниці, намітки – дивлячись на це автентичне вбрання, важко уявити, що всі предмети буквально збирали по клаптиках у покинутих селах зони відчуження. Протягом 18 років дослідники проводили численні експедиції – як результат – більше сорока двох тисяч врятованих від радіації реліквій.
Серед безцінних пам’яток культури Чорнобильського регіону – не тільки одяг. Найстарший експонат на виставці – дерев’яна скриня – їй більше ста двадцяти років. Її знайшли у жахливому стані, кришка була вщент понівечена сокирою, тож дошки довелося замінити. Зберігали вбрання і у таких дерев’яних діжках, туди свої речі складали переважно шляхтичі, чиї костюми відрізнялися розкішним, як на той час оздобленням. Ростислав Омеляшко знає історію чи не кожної речі у колекції, саме йому можна завдячити цими знахідками. Він буквально присвятив своє життя пошуку та дослідженню історичних та етнографічних цінностей. А у 2007 році організував спеціалізований центр.
Попри унікальність та високу цінність, Чорнобильські реліквії зберігаються без належних умов. Працівники державного центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф виступають справжніми ентузіастами. Адже коли у минулому році їх позбавили приміщення – нове вони шукали власними силами, врешті – знайшли. Втім, перевозити 42 тисячі експонатів колекції довелося чи не в руках. Через брак фінансування у вісім разів скоротилася й кількість пошукових експедицій. Тепер на рік лише одна.
На жаль деяким закордонним державам Україна відома перш за все завдяки Чорнобильській АЕС. Тож парадоксальним стає той факт, що десятки тисяч буквально відкопаних з-під завалів цінностей не мають змоги показати людям. Ростислав Омеляшко зізнається, вже багато років доводиться постійно оббивати пороги чиновницьких кабінетів, однак дарма. Ані належного фінансування, на утримання експонатів. Ні навіть приміщення під музей ніхто не обіцяє.
Світлини з відкриття виставки в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”, 25 квітня 2012 року.
Текст та відео cultureua.com
Світлини – Богдан Пошивайло
