Проблема формування художнього образу сучасного українського інтер’єру стоїть на порядку денному перед художниками, дизайнерами, мистецтвознавцями, архітекторами. Здавна декоративні текстильні вироби і, насамперед, килими, не лише утеплювали і прикрашали житло, але й визначали його самобутність і неповторність. Сприяли цьому і художні тканини – скатертини, налавники, верети, завіски тощо, які виготовлялися народними майстрами у приватних садибах і в численних мануфактурах.
Виробництво рукотворних килимів отримало бурхливий розвиток в кінці ХІХ-на початку ХХ ст. під впливом потужних рухів із відродження народних ремесел, що були ініційовані видатними митцями, культурними діячами і меценатами свого часу.
Так, у Галичині виникли: килимарня Володислава Федоровича в с. Вікно на Тернопільщині, у м. Глиняни на Львівщині 1885 р. на базі домашнього ткацького промислу Фелимоном Решетиловичем було започатковане «Ткацьке товариство», а 1894 р. — ткацька школа для підготовки майстрів. Таке ж товариство було утворене 1882 р. у Косові на Івано-Франківщині. При ньому існувала професійна школа і майстерня. У Коломиї 1888 р. засновано Гуцульське об’єднання кустарних промислів, а 1895 р. — школу народного промислу. У 1905 р., внаслідок об’єднання місцевих ремісників, килимарські майстерні з’явилися в селах Арданове і Ганичі на Закарпатті. Після Першої світової війни у 1920 р. старанням Михайла Куриленка і створеного ним об’єднання «Гуцульське мистецтво» килимарство відродилося у Косові на Прикарпатті. У 20-х роках ХХ ст. у містечку Атаки, що на Буковині, теж була заснована килимарська школа.
У 1921 р. Михайло Хамула заклав фабрику у Глинянах. Для нього виробництво килимів стало справою життя. Килими Михайла Хамули виставлялися на виставках у Нью-Йорку, Мілані, Парижі, Празі, Відні, Варшаві. Також у Глинянах було багато дрібних приватних килимарень, зокрема Степана Галана, Теодора Ладичка, Ганни Бих, Емілії Вонсіцької, Рахелії Ротфільд. Однак з приходом радянської влади приватні підприємства були націоналізовані, а на їхній основі створено Фабрику художніх виробів «Перемога» у Глинянах, артіль «Гуцульщина» у Косові та інші.
Сьогодні випуск рукотворних килимів та гобеленів обмежений здебільшого авторськими, а також курсовими і дипломними роботами студентів мистецьких закладів. На жаль, будь-який промисловий випуск килимових виробів в Україні занепав.
І Міжнародний симпозіум художнього текстилю «КИЛИМ» у рамках проекту «Від неоліту до сьогодення» проводиться 27-29 вересня 2018 року КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» та Львівською національною академією мистецтв із метою привернути увагу якнайширшого кола фахівців та влади до проблеми відродження рукотворного килимарства на засадах кращих надбань національного мистецтва.
До участі у симпозіумі запрошені науковці, художники, педагоги і студенти мистецьких навчальних закладів, керівники і працівники музеїв, реставратори художніх тканин, спеціалісти із менеджменту соціокультурної сфери, економісти з України, Польщі, Молдови, Швейцарії.
У програмі симпозіуму: Міжнародна наукова конференція «Рукотворний килим: історія, сучасність, перспективи», відкриття міжнародних художніх виставок («Глинянський килим: забуті імена. Василь Цьонь – митець і педагог», «Авторський килим» та «Відродимо глинянський килим» у КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» (м. Винники, вул. В. Івасюка 5) та у відділі ткацтва і килимарства у Глинянах (м. Глиняни Золочівського р-ну Львівської обл., вул. Т. Шевченка 36), і відвідання святинь у селах Підберізці, Унів, місті Глиняни.
