Музей Івана Гончара взяв приклад з міжнародної спільноти й 19 січня не закривав дверей майже до півночі. Саме в цей день, на Водохреща, гончарівці вирішили провести акцію “Ніч у Музеї”, яку з 1997 року практикують музейні заклади по всьому світу. Щоправда, приурочують вони її до Міжнародного дня музеїв, який відзначають 18 травня. В цей день експозиції музеїв та різноманітні проекти відкриті для відвідувачів зранку і до пізньої ночі.
Та гончарівська акція була особлива, мала різдвяно-святкове наповнення й проводилася в сакральний період, коли тривали великі зимові святки, відкривалося небо, вода набувала цілющих властивостей, гармонізувався простір. Саме в цей день святкували Водохреща (Йордан), яким завершується період різдвяно-новорічних свят в Україні. За традицією, в цей день колядували востаннє, проганяли мороз, відстрілювали коляду.
Тож у цю вечірню пору в Музеї також звучали останні у цьому році колядні піснеспіви, канти Сокиринського Вертепу, Різдвяні спогади, йорданські обрядодії, віншування. І все це під таємничу музейну атмосферу з приглушеним світлом і радісні обличчя відвідувачів.
«Цей напрямок «Ніч у музеї» у світі вже давно відомий. Хотілося зробити щось новітнє, модерне, – розповідає Мирослава Вертюк, співробітник Музею Івана Гончара і співорганізатор дійства. – Відзначення традиційного кола свят має своїх шанувальників, а сюди, окрім постійних відвідувачів, прийшли зовсім інші люди. Не важливо, скільки разів ти бачив експозицію, але ті самі речі при певному освітленні, при певній атмосфері, коли чуєш живе звучання давніх піснеспівів, по-іншому постають у нашому сприйнятті».
Нічне свято тривало з 20 до 23 години. Прийшло понад сотня людей, що досить багато для невеликих залів музею. Атмосферу українських різдвяних традицій творили гурт Музею Івана Гончара, Хорея Козацька та експонати, що наче оживали.
«Ми робили цей проект зі співочими гуртами, – каже Мирослава, – не було театралів, режисерів, все робилося інтуїтивно. Треба було відчути, як розкрити цей предмет. Але в головній ролі, ми визначили, була пісня. Головний персонаж – колядка, мелодія, наспіви».
Декорації використали мінімальні – під стелею птахи майстра різьбяра Івана Приходька, спеціальне освітлення, працювали з живим вогнем, зі свічками. Цікавим елементом було проектування з жорн на стелю символів і знаків на витинанках.
«Багато символів нами навіть ще не усвідомлені, бо сама інтуїція працювала. Приходили критики, наші художники з музею, співробітники, на різних етапах давали свої поради, намагалися прочитувати, які закладені нами поняття. Але тут на стільки працювала інтуїція, що прочитань могло бути багато. Деякі люди говорили, що ми відчули тут щось наше, глибоке»… – ділиться враженнями Мирослава.
За задумом, все крутилося у трьох виставкових залах, кожна з яких мала своє призначення: народження світу, яке учасники творили за допомогою колядок, проектувань на стелю; народження Христа, яке показали в інтерактивному Різдвяному Вертепі та народження любові, яке відбувалося через віншування та частування гостей у третій залі по завершенні основного дійства.
За словами організаторів, проект «Ніч у музеї» не був традиційним для музею заходом. Це новий підхід у проведенні свят, який вирішили спробувати й поступово впровадити у практику.
Текст – Катерина Качур
Світлини – Богдан Пошивайло
