Зранку 15 січня на 92 році життя відійшла у вічність народна художниця, член Національної спілки митців народного мистецтва України Анастасія Рак, відома своїми роботами в стилі примітивізму, живопису на склі.

Син покійної художниці Володимир Рак розповідає, як вона прокинулася і розповіла сон, що був наснився їй у день смерті: “Вона прийшла у білу-білу хату, чистесеньку, прибрану рушниками, іконами, як на найбільших святах. Вона дуже довго описувала, яка гарна та хата (на її живописних картинах дуже багато подібних хат). Потім виходить надвір, а там чисте величезне поле – красиве і безмежне. А під ногами ряст, по якому босими ногами вона почала йти… А тоді, каже: “Прокидаюся, а я в Києві. А там же була краса!”. І через годину померла. Пішла дуже тихо, легко”.

Прощання з Анастасією Рак відбудеться 17 січня о 12:00 в Покровській церкві на Подолі (Київ, вул.Покровська, 7).

Життєпис художниці

Народилася Рак Анастасія Трохимівна 1922 в сім’ї порівняно заможних селян в селі Васильки Лохвицького району на Полтавщині. Сім’я Анастасії пережила Голодомор, прийняла до себе дітей материної сестри, батьки котрих померли від голоду. Перед війною Анастасія вступила до Лубенського педінституту. У 1942 році Анастасію забрали до Німеччини на примусові роботи. Працювала на годинниковій фабриці в місті Карлсруе. Після війни закінчила педучилище у Лохвиці, стала вчителювати в селі Ісківці, де зустріла у 1947 році свого майбутнього чоловіка Василя, що був військовим. Сім’я переїхала на Далекий Схід і лише в 1960-х повернулася в Україну та оселилася в Кривому Розі. Анастасія пропрацювала там 20 років вихователькою в дитячому садку. Виростила трьох дітей.

Творчість

Малювати почала ще до Другої світової війни, продовжила в Німеччині, куди її забрали на роботи. Її картини помітили, й вона за них навіть отримувала гроші. Коли війна скінчилася, повернулася у Васильки. В Україні творити було ніколи та й не було для кого, людям заборонили цікавитися народною творчістю. Малювала тільки для рідних та знайомих.
Діти Анастасії Рак організували її першу виставку, коли їй було 68 років. На Дні української культури в Парижі роботи художниці було виставлено в Музеї людини, виставку було подовжено на вісім місяців, Анастасію Рак запросили провести майстер-клас. Париж їй повернув віру в себе. З 2000 року вона активно почала творити, повторила по пам’яті свої ранні роботи, перейшла від ніжних кольорів до інтенсивніших тонів.

Живопис на склі Анастасії Рак характеризується простотою і глибиною зображуваного. Картини зберігаються у Державному музеї українського народного мистецтва, Народному музеї народної архітектури і побуту, НЦНК “Музеї Івана Гончара”, Державному музеї Т.Г Шевченка, Державному музеї літератури, Запорізькому художньому музеї, у Музеї людини в Парижі.

Розлога стаття про життя та світлини з ювілейної виставки художниці у 2012 році за посиланням: https://old.honchar.org.ua/p/yak-vchytelka-z-vasylkova-navchyla-frantsuziv-malyuvaty/

Музей Івана Гончара висловлює глибоке співчуття рідним та близьким! Світла пам’ять талановитій художниці!