У цьому сезоні обрати свій ідеальний костюм зможуть як консерватори, так і модники. У наш час чоловіки формують свій образ завдяки безлічі модних видань, фешн-блогерів та подібного. Вони забезпечені інформацією не гірше за жінок. Хоч підбір вдалого вбрання та фраза «нема чого вдягти» у патріархальному суспільстві завжди асоціювалася із жіноцтвом, чоловіки ніколи не були обділені увагою. Але коли ми зіштовхуємося з історією костюму, виставками, пов’язаними з традиційним та модним одягом, то найчастіше зустрічаємо там жіноче вбрання. Організатори кураторського проекту «Чоловіча Nоша» — Музей Івана Гончара та колекціонери Ігор Турейський і Максим Очкур — пішли іншим шляхом, зосередишись виключно на традиційному чоловічому вбранні кінця ХІХ — середини ХХ століття.

Ігор Турейський, співкуратор виставки, колекціонер, студент КНУ імені Тараса Шевченка

Концепт

Ми давно вже і колекціонуємо вбрання, і ходимо на заходи, в першу чергу до Музею Івана Гончара, і здебільшого бачимо прекрасний жіночий одяг, який ми любимо надзвичайно сильно. Його і у нашій колекції більшість. А хотілося показати чоловічий. Це така певна обділеність чоловіків. Думка про те, що показати треба і цю сторону традиційного вбрання, і стала поштовхом до створення виставки.

Ми не намагалися показати все, а прагнули скерувати увагу на ті костюми, які б усі в комплексі показували різноманіття нашого вбрання і показували цикл життя тогочасних людей. Ми включили якомога більше різних регіонів, виразні елементи. Намагалися показати усе багатство костюму, його зміни.

Автентичність

Усі костюми або з наших колекцій, або ж з Музею Івана Гончара. Дещо зношувалося, і дуже часто не зберігалося. Тож деякі реконструкції звичайно присутні. Від найпростішого: барвінок, пір’я, квіточки. До, навіть, штанів та головних уборів. Представлено в основному парадний одяг, який вдягали до церкви, на свята та на визначні події.

Треба звертати увагу на аксесуари та прикраси: котильони, обручі, хрести, головні убори тощо. Цього зберіглося найменше і мало в яких зібраннях.

Під час монтажу я закохався у всі експонати. Деякі з цих речей були знайдені нами під час експедицій. Сама їх знахідка вже несе певну романтику, адже ти з цією річчю вже сам пов’язаний. І, разом з тим, для нас у підготовці виставки центром була ідея, історія. Ми намагалися створити цілісну картину сприйняття: одяг, взуття, людина кінця ХІХ — середини ХХ століття.

cedra.kiev.ua (текст), Леся Бурковська (фото)