Наприкінці листопада у столиці Франції презентували українську пісенну спадщину. Подія відбулася в рамках проекту «Поліфонія – збереження європейської спадщини, що зникає», який реалізується Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара» у партнерстві з Угорщиною, Францією, за підтримки Українського культурного фонду та Європейської програми «Креативна Європа».

Концерт відбувся у Парижі у Храмі святого Володимира Великого. У програмі були представлені різні пласти традиції народного багатоголосся: від глибинної архаїки Полісся, до розлогої Лівобережної традиції. Участь у проекті взяли автентичні виконавці із с.Старі Коні та Сварицевичі Рівненської області та фольклорний ансамбль «Божичі» з Києва. Інтерпретовану традицію представив міжнародний склад професійних музикантів: Сусанна Карпенко, спів (Київ, Україна), Кирило Бородін, скрипка (Київ, Україна), Володимир Пономарьов, альт (Київ, Україна), Марія Хмельова, духові (Київ, Україна), Міклош Бот, гітара (Будапешт, Угорщина). Найстаршій учасниці проекту, славетній автентичній поліській співачці Домініці Чекун 83 роки.

Пісні про любов, козацькі пісні, канти, жнивні, колядки та весільні з різних частин України та різних часових пластів були заспівані на концерті. Також були представлені документальні відео, відзняті Міклошем Ботом під час фольклорних експедицій Україною. Вони стали органічним доповненням до музичної програми та розширили контекст сприйняття України іноземною аудиторією. Супровідний переклад українських пісень на французьку мову дав можливість глядачам зрозуміти не лише поетику, а глибше відчути народну пісню в цілому.

Гостем події став єпископ Паризької єпархії УКГЦ Борис Ґудзяк: «Хочемо подякувати за те, що ви несете цю пісню, цю культуру, цей дух з такою душею. Дякуємо за ініціативу і створення цього проекту. Стільки правди, стільки радості майбутні покоління знайдуть у вашій роботі.».

 «Тут була автентика у найкращому своєму стилі. Це правдиве, щире, первісне і найпрекрасніше, що можна було почути. Я хочу, щоб це побачили у всьому світі» – коментує виступ співачка Руслана Лижичко, яка також завітала на концерт.

Довідково

«Поліфонія – колекція європейської пісенної спадщини, що зникає» – науково-дослідний та культурно-мистецький проект міжнародної співпраці, метою проекту є збереження та представлення світу українського народного багатоголосся. В рамках проекту вже створено відкритий цифровий архів народної музики (www.polyphonyproject.com), відбуваються наукові презентації та мистецькі програми в різних країнах Європи.

Доменіка Чекун – найвідоміша українська автентична виконавиця. Її манеру співу намагаються вивчити, відтворити, зрозуміти. Вона однаково добре звучить і сольно, і у ансамблі, щедро ділиться своїм талантом із слухачами, а з охочими – і майстерністю співати складні поліські пісні.

«Що за дивний світ, в якому не співають пісень?», – вражається Домініка Чекун. Й справді, важко уявити світ без пісень людині, яка прожила все життя співаючи. Баба Даня пам’ятає та зберігає не одну сотню старовинних пісень, перейнятих від своїх матусі та бабусі. У 2017 році Доменіка Никифорівна отримала Премію за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини України.

Гурт із с. Сварицевичі зберігає в своєму первісному звучанні одну з найбільш архаїчних традицій – пісенну традицію Полісся. Їй притаманні глибинні тембри і дрібні переливи у піснях, занурення голоса в голос та їх взаємопереплетіння, що створює непересічну самобутність звучання. Сьогодні вона звучить так, як 100 і, напевно, як 200 років тому. Традиція співати родинами дозволила зберегти і донести цю цінність до сьогодення, не втративши стилістику та репертуар.

«Божичі» – ансамбль українського автентичної музики. Вже 15 років гурт досліджує, відтворює та реконструює народну пісенну традицію. Одним з основних напрямків діяльності Божичів є фольклорно-етнографічне експедиційне обстеження сіл України. Незважаючи на широку географію експедиційних інтересів, ансамбль спеціалізується на відтворенні співочої традиції Лівобережної України. Керівниками колективу є Сусанна Карпенко та Ілля Фетисов.

Українське багатоголосся

Багатоголосий гуртовий спів – характерна ознака української народної музики. Зародилася народна поліфонія в традиційному середовищі під час колективного проведення обрядів, спільної роботи та дозвілля. В Україні існує багато типів народного багатоголосся, які вирізняються географією і часом формування. На Поліссі панує старовинна архаїчна гетерофонія, в Лівобережній частині – підголосковий склад, який виник в середині XVII століття. Від Східного Поділля до Карпат традиція сільського гуртового співу поступово згасає. Натомість, це компенсується розквітом мистецтва інструментальних капел. Найрозвиненіший тип багатоголосся – так званий «підголосковий спів». Він передбачає собою чітко поділені між співаками ансамблю функції: потужний бас, середній голос та верхній підголосок («вивід»). Починаються багатоголосі пісні сольним заспівом (іноді – з «перехватом», як на Полтавщині), після чого приєднуються інші голоси. У певні вузлові моменти вони «сходяться» в акордову вертикаль і знову розшаровуються в окремі мелодичні лінії, завершуючись унісоном чи октавою.

Українське традиційне багатоголосся є відносно новим і динамічним явищем, яке, особливо за останні 100 років, значно розширилось географічно. З метою зафіксувати унікальну пісенну традицію було створено науково-дослідний та культурно-мистецький проект «Поліфонія».

Український культурний фонд – державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України.