Вечір тюркської культури: майстер-клас зі східної кухні та концерт

31 жовтня 2014 о 14:00 |

31 жовтня 2014 року о 14:00 в Музеї Івана Гончара розпочнеться феєричне дійство: закриття Тижня тюркських мов та культур, що з 27 жовтня триває в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Під час заходу відбудуться майстер-класи зі східної кухні, пригощання традиційними східними стравами та навіть гадання на кавовій гущі. Крім того, на глядачів чекає святковий концерт за участі як українських фольклорних гуртів, так і кримськотатарських та азербайджанських співаків і танцюристів.

Захід відбудеться в рамках міжнародного проекту «Калейдоскоп культур народів світу», що був започаткований цього року Музеєм Івана Гончара. Проект має на меті презентувати глибинні традиції й культурні надбання народів, що населяють різні куточки нашої планети.

Розклад заходів:

14:00 Майстер-класи зі Східної кухні: турецькі, кримськотатарські, гагаузькі та азербайджанські страви. 16:00 Святкове пригощання «Східні ласощі», ярмарок та інші розваги:

турецькі, кримськотатарські, гагаузькі та азербайджанські страви від студентів та викладачів кафедри тюркології;
страви від ресторанів Києва: «Крим» – кримськотатарська та східна кухня; «Даш» – турецька кухня;
дегустація ароматної турецької кави;
ворожіння на кавовій гущі;
благодійний ярмарок, де можна придбати книжки, різноманітні вироби ручної роботи у “східному” стилі.

17:00 Святковий концерт. Гості програми:

Ленара Османова – відома кримськотатарська співачка
Ленмар – кримськотатарський співак
Ельнара Абдулаєва – хореограф Кримськотатарського народного танцю
Гурман Аббасов – азербайджанський виконавець
Етно-гурт “Прелеста”
Солістки фольклорного ансамблю “Роксоланія”

Вхід вільний. Місце проведення: Мистецька галерея, НЦНК “Музей Івана Гончара”, вул. Лаврська, 19 Також в цей день об 11:30 в Турецькому центрі інформації та досліджень відбудеться лекція дослідника тюркських народів Олександра Рибалко “Урумська мова та культура”. Адреса проведення лекції: Київський національний університет ім. Т.Шевченка, бул. Т.Шевченка, 14. аудиторія 18. Додаткова інформація: 093 8090511, olgapysh89@ya.ru

Історичний екскурс

Кримські татари або кримці – тюркомовний народ, що утворився на Кримському півострові протягом 13-15 століть. Зараз в Автономній Республіці Крим проживають близько 260 тисяч кримських татар (12% від загальної чисельності населення Криму). Загальне число кримських татар в країнах колишнього СРСР, Румунії та Болгарії становить близько 500 тисяч осіб, також не менше 500 тисяч кримськотатарського походження живуть у Туреччині. Незважаючи на те, що в назві кримськотатарського народу присутнє слово “татари”, що залишилося з тих часів, коли майже всі тюркомовні народи Росії називалися татарами, кримські татари не є частиною татарського народу. Кримськотатарська мова значно відрізняється від мови поволзьких татар; спільність цих мов полягає тільки в тому, що обидва входять в тюркську групу. Загальноприйнята класифікація кримськотатарської мови відносить її до перехідних огузо-кипчакських тюркських мов, а мова поволзьких татар відноситься до поволжсько-кипчакської підгрупи.

Гагаузи або ґаґаузи — тюркомовний народ у Буджаці (історична область на південному заході Одеської області) та Добруджі (історична область між нижньою течією Дунаю й узбережжям Чорного моря). Основна частина гагаузів мешкає в Молдові (135 000 осіб), там навіть існує автономне територіальне утворення Гагаузія (столиця – м. Комрат), а також в Україні (31 000 осіб), Росії (11 000 осіб), Туреччині (5 000 осіб), Греції (3 000 осіб), Болгарії (1 400 осіб), Румунії (1 200 осіб), Казахстані (1000), Узбекистані, Туркменістані, Білорусі, Латвії, Естонії, Грузії, Канаді та Бразилії. Про походження гагаузів існує багато різноманітних гіпотез. Згідно з однією з найпоширеніших версій, предками гагаузів були тюркомовні кочівники — огузи, печеніги, половці. Гагаузька мова належить до огузької групи тюркських мов. Писемність на основі латинського алфавіту. Традиційна релігія гагаузів — православ’я.

Азербайджанці в Україні — за переписом 2001 року азербайджанців в Україні налічувалося 45,2 тис. осіб, основна частина яких проживала у містах Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей. Переселення азербайджанців на територію України не позначено певними історичними традиціями, тут переважали міграційні процеси, що мали передусім економічний характер. Значний вплив на цей процес робила напруженість у місцях міжетнічних конфліктів. Віруючі азербайджанці — мусульмани, здебільшого шиїти. Нині в 15 областях України діють національно-культурні товариства азербайджанців, у 8 областях — недільні школи з вивчення азербайджанської мови і літератури.

Турки в Україні — загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису) становить 8844 осіб, більшість яких проживає у Херсонській та Донецькій областях. Вперше турки на території України з’явились у XV столітті, захопивши генуезькі торгівельні колонії на південному узбережжі Криму. Згодом Османська імперія встановила протекторат над Кримським ханством. У 1990-х рр. у зв’язку зі збільшенням торгових контактів між Україною і Туреччиною стала рости швидкими темпами турецька діаспора в Україні. Більша частина їх прибувала сюди як трудові мігранти, що працювали переважно у сфері будівництва.

Уруми — екзоетнонім, що використовувся деякими тюркомовними народами (турки, кримські татари) на позначення грецького населення мусульманських держав, переважно Османськой імперії та Криму. У сучасній етнографії урумами (або греками-урумами чи греко-татарами) прийнято називати тюркомовні групи греків. Сьогодні уруми в Україні компактно мешкають у 29 селах Донецької області, в одному селі Запорізької області та у місті Маріуполь. Історично греки Криму (а пізніше й Приазов’я; сучасна Донецька область) були представлені двома групами: елліномовними румеями і тюркомовними урумами (також відомими як греко-татари). Обидві групи населяли регіон століттями (вони складалися з нащадків грецьких колоністів 6 століття до н. е. — 4 століття н. е., а також тих, хто в різний час іммігрував з Анатолії), однак останні пройшли через ряд соціальних і культурних процесів, в результаті яких їх рідною мовою стала кримськотатарська. У 1777 році, після анексії Криму Росією, за наказом Катерини Великої всі греки півострова були розселені в Приазов’ї, відтоді вони відомі як приазовські греки. Деякі західні лінгвісти вважають, що говірка приазовських урумів відрізняється від кримськотатарської на більш, ніж діалектному рівні, внаслідок чого її вважають окремою мовою кипчакської підгрупи. Уруми сповідують православ’я.

Караїми — національна меншина, що мешкає переважно у Криму (кримські караїми) та Івано-Франківській області (галицькі караїми). За переписом 2001 р. в Україні налічувалось 1196 караїмів, з них у Криму — 671, у Івано-Франківській області — 106. Мова їх належить до кипчацько-огузької підгрупи тюркських мов.Тюркомовні караїми є корінними жителями Кримського півострова, потомками племен, які входили в VIII–IX ст. у Хозарський каганат, а точніше тих, хто прийняв караїмізм — різновид іудаїзму, що визнає лише писаний Ветхий завіт і відкидає Талмуд. На арамейсько-староєврейській мові термін караїм означає читець (читець Тори). Завдячуючи общинній формі життя, караїми і за межами Криму зберегли мову і культуру, тюркську основу обрядів, одягу, фольклору, національної кухні.

Кримчаки — народ, який переважно мешкає на території Криму. Це окрема етнолінгвістична спільнота єврейського населення, жиди «хрим-аюду», окрема група жидів, котрі говорять кримськотатарською мовою. До 1917 року в документах Російської імперії їх називали «євреї-кримчаки». Вчений-антрополог В.Д. Дяченко в книзі «Антропологічний склад українського народу» пише: “Етногенез кримчаків не з’ясований. Сформувалися вони, очевидно, на базі місцевого населення, яке прийняло юдейську релігію, з пізнішим змішанням, ймовірно, хазарського, єврейського, італійського та частиною татарського (вірніше тюркського) елемента…”. Самі кримчаки стверджують, що належать до самостійної народності. Загальна чисельність — приблизно 1,5 тис. осіб, з них приблизно 500 осіб — у Криму, 157 осіб — у Росії. Точна кількість кримчаків у США й Ізраїлі невідома, на початок 1950-х років в Ізраїлі їх мешкало приблизно 1000 осіб, більшість пізніше асимілювалася з іншими єврейськими групами. Кримчацька мова близька до кримськотатарської (відрізняється від кримськотатарської та караїмської своїми лексичними і фонетичними особливостями) й належить до тюркських мов, однак сьогодні цією мовою володіють лише люди похилого віку, решта рідною вважає переважно російську мову.