13 вересня о 17:00 в Національному центрі народної культур «Музей Івана Гончара» відбудеться відкриття виставки живопису Віктора Лободи «Не забувай свою рідну Україну!», що присвячена 105-річчю від дня народження митця.

На виставці буде представлено 30 картин художника та листівки із серії «Мальовнича Україна», якими автор надихався при створенні власних робіт. Також, на виставці ви зможете ознайомитись з творчістю художника, дізнатися маловідомі подробиці його життя від художниці Соломії Лободи, його онуки, та відвідати авторську екскурсію від кураторів виставки.

Творчість Віктора Лободи виходить поза контекст «наївного малярства», це – радше інтелектуально осмислена творчість містянина, котрий «синтезує» свій культурний досвід, своє ставлення до фольклору, традицій, тисячолітньої історії своєї землі. Хата на його картинах – пам’ятник гармонії; вітряк, могила, соняшник, криниця – немов би нагадування – це моя земля! Хмари на його картинах – неначе храми, що воскресають із тих, котрі були знищені у часи його молодості. Живописне письмо Віктора Лободи дуже делікатне, лаконічне, точне. Ця дивовижна творчість ще потребує осмислення, інтерпретації в контексті українського і світового мистецтва.

«Хай буде завжди над нашою Батьківщиною таке блакитне небо, як на моїх картинках!» – зробив такий актуальний сьогодні напис Віктор Лобода на звороті одного зі своїх творів. Цей вислів став гаслом митця, який проніс  чистоту душі і віру в людей впродовж усього жахливого ХХ століття.

Відомий український мистецтвознавець Віктор Соловйов писав про митця в далекому 1989 році: «У малярстві Віктора Лободи присутнє тверезе розуміння неминучості історично обумовленого прощання зі старим краєвидом, що відбився, як берег у ріці, у всіх шарах народної культури і, передовсім, у піснях, мелосі. Це – дорогоцінні мемуари про Україну минулу, написані, як і належить художникові, не пером, а пензлем. Мудрий і добрий погляд митця воскрешає для нас не так давнє, але вже далеке, що щезло з очей за «пагорбом» історії, минуле рідного краю, яке становить суттєву частину біографії майстра».

Ця виставка – перший значний крок для пізнання творчості цього глибокого і вишуканого Митця – Віктора Лободи.

Куратори виставки — старший науковий співробітник НЦНК «Музей Івана Гончара» Володимир Рак та художник-дизайнер Андрій Кісь.
Виставка триватиме з 13.09 до 20.11

____________________________________________________________________________________

Віктор Лобода народився 20 вересня 1911 року в Катеринославі (нині – Дніпро). Його рід походить зі стародавньої  козацької верстви. Наприкінці XVII ст. його предки, які займалися чумакуванням, були переселені з Наддніпрянщини на Донецький кряж, поблизу нинішнього Бахмута. У часи індустріалізації Подніпров’я родина повернулася на свої рідні придніпровські землі. Батько В. Лободи був підприємцем, будував парові млини. Але далі були голодні 1920-ті роки, колективізація, бідність. У 1933-1936 рр. Віктор Лобода служив на радянсько-фінському кордоні. Цей період життя митець відтворить на схилку літ у своїх картинах, які на противагу сонячній Україні, дихають північним холодом, проте випромінюють таку ж любов і гармонію. 1939 року він одружується з Ганною, яка походила із полтавського роду Квіток. 1941 року однорічним помирає його перший син, а 1943 року народжується Володимир, якого назвуть на честь первістка.. 1943 року Віктор Лобода був мобілізований і разом з совєтськими військами зв’язківцем дійшов до Відня. Тільки у грудні 1945 року він повернувся додому. 1946 року у сім’ї Віктора та Ганни народився другий син Євген. Родина Лободи по війні, до 1956 року, жила у пивниці власного будинку, оскільки їхню квартиру зайняли «нові господарі життя» – НКВДисти.

Впродовж довгих років Віктор Лобода працював електриком на пошті, не полишаючи мрії зайнятися своєю улюбленою справою – малюванням (у доробку художника на той час вже були малюнки). По-справжньому зайнятися творчістю Віктору Лободі судилося тоді, коли він вийшов на пенсію.«Не забувай свою рідну Україну!» – дав він настанову своїм дітям у загрозливо-німі шістдесяті та подарував їм щемливу  картину-заповіт з хатиною, річкою, млином, тополями, мальвами, чумаками. Він творив ідеальний  світ, у якому було комфортно жити, творив «знак» своєї України. Натхнення йому давали старі листівки із серії «Мальовнича Україна», твори Пимоненка, Куїнджі, Васильківського. У шухлядках мав сотні листівок з репродукціями українського і світового мистецтва. Серед невеликої кількості творів (178 графічних аркушів і 109 живописних робіт) є й Кримський цикл, який він створив, перебуваючи з сином Володимиром у будинку творчості в Гурзуфі. Наприкінці 1980-х років в парку ім. Тараса Шевченка в Дніпрі відбулася перша і єдина прижиттєва (одноденна) виставка художника. 2009 року побачив світ альбом «Віктор Миколайович Лобода», Львів, вид-во «Манускрипт-Львів» (Упорядники: В. Лобода, О. Молодий). Помер митець 23 березня 1991 року, похований на Краснопільському цвинтарі в Дніпрі.