З 18 лютого до 3 квітня в Музеї Івана Гончара триватиме мистецька виставка сюжетних  вишиваних картин, рушників та килимів ХХ століття.

Глядачі зможуть ознайомитися з досі недослідженим видом образотворчого фольклору – вишиваними сюжетними рушниками, картинами та килимами з фондових колекцій Музею. Поява цієї виставки стала можливою завдяки двадцятирічній експедиційній та пошуковій діяльності музейних працівників. Звичайно, на виставці можна виставити лише незначну частину цих артефактів, адже вся збірка нараховує до трьохсот одиниць так званих «брокарівських» рушників 1890-1930 років, п’ятсот рушників вишитих «гладдю» в 1940-1980 роках та сто сюжетних картин та килимів другої половини ХХ століття. Хоча зразки такої вишивки віднайдені в різних регіонах України, однак найпоширенішим ореолом їхнього побутування є Центральна та Лівобережна Україна.

Твори ці особливі. Вони вишивалися не на продаж чи виставки, а за потребою душі як дарунок чи для оздоблення помешкання. Тому вишитим сюжетним рушникам та картинам властива цілковита внутрішня свобода, безпосередність, цілісність, щирість та наївність.

Вишивана картина є продовженням мальованої народної картини. Але якщо зразки народного малярства купували на базарах або ж замовляли художникам-самоукам, то вишити картину чи рушник могла чи не кожна українська дівчина. Змалку, оволодівши цим ремеслом, ввібравши традиції минулого, вишивальниці з наснагою пізнавали нові модні віяння. Таким чином виникала нова стилістика робіт, відбувався відхід від усталених норм формовиявлення. Утім, творчість майстринь продовжує спиратися на міфо-поетичне образне мислення. «Вишиваний малюнок» набуває умовності, знаковості, символічності, архетипності.

У цих роботах окрім зовнішньої сторони сприйняття – композиції та сюжету, – відчувається глибинний внутрішній зміст – це любов-кохання, мрії-сподівання, очікування-страждання – всі ті почування, на які така щедра українська душа. Тому такими зворушливими є зображення пари голубів, ангеликів, казкових квіткових букетів з ніжними словами-побажаннями, як і вишиті на рушничку слова-побажання дівчини своєму коханому: «Умивайся чистенько, утирайся сухенько. Кого люблю, тому дарю. Уляна».

Ці, сповнені самобутності, яскравого індивідуалізму твори вражають відображенням первісної свідомості, шокуючи свідомість цивілізовану, «навчену», часом викликаючи заздрість у досвідчених художників і подивовуючи науковців. Те, що колись вважалося дисгармонійним, у сьогоденні сприймається як гармонійне, модерне, і, водночас, досконале у своїй винятковій простоті.