16 грудня 2015 року в експозиційній залі Музею Івана Гончара розгорнеться виставка творів народної майстрині Варвари Прокопівни Мацелли під назвою «Лялька–Варварка» до 90-річчя від Дня народження мисткині.
Дівчинка, котра не мала в дитинстві ляльок, за короткий проміжок свого дорослого життя зробила їх стільки, що розійшлися вони різними світами, а сьогодні зібралися у повноті ново витворених ляльок, на чолі з великою лялькою-Варваркою, щоб порадувати нас – дітей та дорослих – світлом душі їхньої авторки.
Варвара Прокопівна Мацелла народилася 16 грудня 1925 року в c. Малі Дмитровичі на Обухівщині в родині столяра. 1933 року голод вигнав сім’ю Мацелли з трьома дітьми до Києва. В місті батько знайшов роботу на меблевій фабриці, чим і врятував родину від голодної смерті.
Ляльки змалечку цікавили Варю, але вона їх не мала, лише малювала. В 9 років, по приїзду в Київ, двоюрідна сестра повела її на Хрещатик, обіцяючи показати ляльок. Тими великими ляльками були манекени у вітринах магазинів. А в 10 років – хрещена мати подарували дівчинці першу і єдину в дитячі роки ляльку, набиту тирсою з кам’яними ручками, ніжками та обличчям. Та сталася прикрість – лялечка розбилась… А так хотілося колись зробити її самій, та мрія здійснилася нескоро.
Нелегке доросле трудове життя – робота на військовому заводі, родина. І лише, коли в грудні 1980-го року Варвара Прокопівна вийшла на пенсію, з’явився час творити ляльки. «Подумала-подумала, чим же його зайнятися, та й взялась за свою давнішню любов», – згадує майстриня. Одного разу почувши про ляльок-мотанок сказала собі: «Я ж так і сама зумію зробити!».
Першу ляльку виготовила усю з ниточок, з косами, і перетягнуту тасьмою. А одного разу, зробила кенгуру з кенгурям як символ материнства. Тоді Варвара Мацелла працювала в кіоску, продавчинею талончиків на проїзд. Хоча продавати щось зайве було заборонено, Варвара Прокопівна тихенько поставила іграшку у вітрину – одній жіночці сподобалось – і вона купила. Наступного дня прийшла інша жінка, вагітна, спитати про це кенгуру, та й попросила зробити ще й для неї. З того часу робила й коників, й осликів і, звісно, ж ляльок! «Що задумається – те й зробиться».
Якось на початку 1990-х лялькарка взяла участь в ярмарку на Андріївському узвозі в Києві, де її помітив етнограф Олексій Доля. Він запросив Мацеллу на виставку в Музей Т. Г. Шевченка, і з тих пір відкрилась майстрині широка дорога. Вона виставлялась в багатьох залах, зокрема в Будинку Художника, на ВДНГ України, а також стала учасницею багатьох ярмарків. Творчість майстрині була пошанована Національною спілкою художників України, їй присвоїли звання майстра декоративно-вжиткового мистецтва України.
А сьогодні ляльки майстрині заполонять всю виставкову залу Музею Івана Гончара. Легіони ангелів, створених її руками та від щирого серця, оберігають її від незгод та суму ось уже 90 років! В своїх поважних літах Варвара Прокопівна Мацелла зберегла в душі енергію і любов тієї маленької дівчинки з дитинства. Тож розділімо радість буття споглядаючи її ляльки і спілкуючись з нею.
Триватиме виставка до 11 січня 2016 року.
Вхідний квиток: 30 грн. – для дорослих, 9 грн. – для студентів, школярів та пенсіонерів.
