“Тричі за життя людина буває дивною” – коли народжується, одружується, і помирає. Всі ці події відбуваються в рамках традиції, яку народ не аналізує, а передає наступним поколінням, зберігаючи єдність духовного та матеріального. І незмінно в усіх обрядах і ритуалах людину супроводжує полотно і рушник.
Музей Івана Гончара запрошує 28 квітня о 15:00 відвідати практикум на тему “Весільний рушник”.
Розглянемо різні види рушників:
— побутові рушники (утиральник, хлібна хуста, для діжі та ін.);
— календарно-обрядові (різдвяні, великодні, спасівські тощо);
— родинно-звичаєві (родильні, крижмо, на пострижини, на благословення, весільні, поховальні та поминальні);
— громадсько-звичаєві (толока, проводи, обиденні або обрічні рушники).
Власне процес виготовлення рушника – прядіння, ткання та вишивання – є процесом священнодійства, що наповнює матеріальний предмет гармонійно впорядкованою енергетикою. Зображення на полотні стають символами і знаками, що впливають на долю людини, стають оберегами, а тому і виконання їх потребує чистоти як внутрішньої, так і зовнішньої – візуальної.
Досягалося це завдяки двобічним вишивальним швам:
— стебнівка, або штапівка – цим швом виконуються контури рисунка;
— на основі занизування маємо заповнення “просо”, “гречка”, “коропова луска” та ін.;
— на основі двобічного настилування: качалочка та лиштва;
— двобічний хрестик.
Розглянемо рушники різних етнографічних регіонів, їх особливості, спільні та відмінні риси. Також прозвучить інформація про народні звичаї та заборони щодо початку вишивки рушників. Про обряди та ритуали, що здійснювали з рушниками. Про “побутову магію” і табу наших предків.
Майстер: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник Музею Івана Гончара.
Вартість майстер-класу – 200 грн.
Реєстрація за посиланням – https://goo.gl/r34mjt
Мистецька галерея | Музей Івана Гончара | вул. Лаврська 19
Рушник вишитий. Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Рунівщина. 1850 р. Домоткане лляне полотно, заполоч. Вишивка рушниковими швами.
Із фондів НЦНК “Музей Івана Гончара”
