Коли?
13 грудня о 19:00
Що?
Вечорниці – молодіжні зібрання із танцями, співами, забавами та іграми.
Традиція: Зустрічі молоді, де знайомилися, спілкувалися, пізнавали одне одного і, як наслідок, одружувалися.
Де?
В Музеї Івана Гончара / Лаврська, 19 /
Традиція: Кожна частина села, а то й кожна вулиця мала свою хату для вечорниць. Винаймали її дівчата, вони ж і розраховувалися за неї. Зазвичай платили хлібом, пшоном, борошном, полотном.
Хто?
На вечорниці збираються лише незаміжні дівчата і неодружені хлопці!
Традиція: Дівчата відвідували вечірки виключно у своєму селі і трималися переважно одного гурту. А хлопцям дозволялося бути на вечорницях як свого села, так і завітати до сусідніх.
Що діється?
Випікання калити, вивчення колядок, виготовлення янголів із соломи та мотанок «на заміжжя», вгадування долі, пісні, ігри, танці досхочу, залицяння, кусання калити, частування кулішем.
Традиція: Дівчата пряли, вишивали, співали, ворожили, ліпили вареники. Хлопці заважали дівчатам працювати, залицялися, розповідали небилиці, цілувалися з дівчатами через гребінь.
Забаву та танці правлять:
Варйон
Рожаниця
Київський фольклорний гурт
Вхід – 150 грн.
Для студентів – 100 грн.
Для Андріїв – вхід вільний.
Довідково:
Калита – великий круглий корж з діркою у центрі, обмазаний медом або підсолоджений. Тісто дівчата місять разом, починаючи від найстаршої. А щоб хлопці їх дужче любили, калиту робили на воді, в якій заварювали любисток.
Кусання калити – пройшовши фізичні та випробування на кмітливість, отримати дозвіл вкусити коржа, що підвішений до сволока. Призначалися «вартовий» Калитинський і «вершник» Коцюбинський. «Вартовий» мав при собі віхоть, густо вимащений сажею, і охороняв калиту. «Вершник», осідлавши коцюбу чи кочергу, повинен був під’їхати, поговорити з Калитинським і, підскочивши, вкусити коржа, не торкаючись його руками. Якщо Коцюбинський виконував свою роль не посміхаючись, Калитинський його не чіпав. Якщо ж «вершник» не втримався і засміявся, «вартовий» мастив його сажею по обличчю і не дозволяв далі кусати коржа. Укінці калиту знімали зі сволока, розламували на шматки і з великим задоволенням з’їдали.
