Чотирнадцятого листопада – день святих чудотворців-безсрібників Кузьми й Дем’яна, або, як кажуть у народі, “Кузьми-Дем’яна“.
За церковними переказами, родом брати-близнюки Кузьма й Дем’ян з Малої Азії. Це були освічені люди й талановиті лікарі, покровителі аптекарів, фармацевтів, хірургів, зубних лікарів, фізиків, перукарів. Мали надзвичайний дар — зцілювали рани душевні та тілесні за допомогою молитов. Особливу шану мали через те, що не брали плати за свою роботу, за що і були прозвані безсрібниками. Але одного разу зцілена жінка так захотіла віддячити святому Дем’янові за добру справу, що вмовила його взяти на знак подяки три яйця. Він не зміг відмовитися, за що Кузьма дуже розгнівався на брата. Лікували усіх, особливу увагу приділяли бідним. Лікуючи хворих поган, часто навертали їх у християнську віру. За цісаря Діоклетіанa зазнали мученицької смерті. Їх гріб прославився чудами і став місцем численних прощ. Люди вірили, що оскільки за життя вони лікували тіла і душі, то тим більше на небі можуть їм допомогти.
У цей день традиційно закінчуються польові роботи, починаються морози, наближається зима. “Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати“.
У народі Кузьму-Дем’яна називають “курячим богом“, а їхній день — дівочим, або курячим, святом: у цей день відбувалися молодіжні гуляння, зокрема й перші дівочі курячі складчини. Дівчата зносили на вечорниці кури, різали, смажили або варили їх і ввечері подавали на стіл, а хлопці приносили горілку та жартома визначали, “чия курка смачніша“. Наші предки вірили, що святі опікуються домашньою птицею, тому кури були символом щастя й плодючості та обов’язковим складником усіх весільних церемоній; на птиці ворожили на суджених.
Святі були покровителями ковальства (могли викувати не лише залізо, а й пам’ять) і оборонцями від змій. За легендою Кузьма і Дем’ян були колись ковалями і одного разу, побачивши змію, вбили її, а потім спалену розвіяли за вітром. З того попелу й розвелися змії, тож тепер ковалі повинні охороняти людей від них.
traditions.in.ua, poradum.com (світлина)
