Андріївські вечорниці – свято неодруженої молоді – відбувалися найчастіше напередодні, увечері 12 грудня, а подекуди й на самого Андрія – 13 грудня. Головними мотивами свята були ворожіння на майбутню долю та обряд кусання Калити. Ворожінням займалися переважно дівчата; вони ж гуртом і випікали Калиту (сонцеподібний корж з діркою посередині). Його підвішували на стрічці, і кожний хлопець, під’їжджаючи на коцюбі, мав спробувати відкусити від нього шматок. При цьому присутні намагалися розсмішити “пана Коцюбинського” і, якщо засміється, “писали” сажею по обличчю. Цього вечора парубоцька ватага робила “шкоду” тим господарям, які не відпускали дівчат на гуляння.

Музей, що знаходиться на вулиці Лаврській, склав різноманітну програму, аби відвідувачі відчули всю особливість цього свята. Це майстер-класи (18:30- 20:00) з ліплення вареників, вив’язування традиційних українських жіночих головних уборів, виплітання українських жіночих зачісок, “гуляння макогона у макітрі з маком” від Петра Гончара, “під’їжджання на коцюбі від “пана Калитинського” – Сашка Лірника, випробовування для парубків танцями від гурту “Баламути”. А також – ворожіння на дівочу долю від гуртів “Рожаниця” та “Кросна”, кусання калити і казки від Сашка Лірника. Забава, танці, гостина розпочалися о 21:00.

ukrinform.ua, Богдан Пошивайло (фото), НЦНК “Музей Івана Гончара”