Любов Король – колекціонерка старовинних вишиваних картин та власниця вінницької Арт-галереї «Естет». У колекції пані Любові – більше 150 картин (111 відреставрованих і близько 50 ще не відновлених). Картини вже експонувалися в музеях Кам’янець-Подільського, Хмельницька та в місті Меджибіж.
Колекціонерка також збирає сучасні вишиванки, більшість з яких із Західної України, та створює сучасний одяг для дітей і дорослих із старовинних українських «тернових» хусток. У колекції 54 вироби, кожен має унікальний візерунок.
Любов Король відповіла на кілька питань та розповіла про своє захоплення, спеціально для Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»:
«У мене любов до вишивки зародилася ще в дитинстві. Моя мама була дуже зайнятою, бо багато працювала і виховувала трьох дітей. А от у вільний час вишивала, в’язала і шила мені красиві і оригінальні речі.
Захоплення вишитими картинами почалося кілька років тому, знову ж таки через мою маму. Вона поскаржилася на те, що всі її вишивки не збереглись і розлізлися від часу. І я вирішила, що повинна встигнути зібрати і зберегти красу, створену руками працьовитих українських жінок, котрі вкладали у вишивку свої думки, надії, любов. Вишивка допомагала їм переживати і складні життєві моменти.
І от, одного разу я вирішила розмістити оголошення в газетах Західної України та Вінницької області про те, що купую будь-яку старовинну вишивку. Значна частина з того, що мені приносили, було в дуже поганому стані. Я відновлювала, що могла.
А для того, щоб продовжити життя вишивок, я вирішила оформити їх як картини і сховати під скло.
– Яка з картин у Вашій колекції найстаріша?
– Найстарішій картині приблизно 110 років. Її принесла правнучка вишивальниці, це «Ваза з маками». Про інші вишиті картини відомо мало, адже їх мені приносили, в основному, або внуки авторок або зовсім випадкові люди.
Картини здебільшого походять із Західної України і Вінницької області, точніше зможе визначити лише фахівець.
Нині я спостерігаю великий інтерес до вишивки. Вишивають не лише літні люди, а й дуже багато молоді. Це свідчить про те, що Україна повертається до своїх витоків і люди починають пишатися своєю культурою. Я не тільки колекціоную, а й сама ношу вишитий одяг у повсякденному житті».
Інна Бражник, НЦНК “Музей Івана Гончара”
2 відгуків