Таку можливість своїм колегам надав Музей Івана Гончара (м. Київ), який в рамках свого проекту «Актуальний Музей: стратегія динамічного розвитку» реалізовує широку освітню програму. 18 квітня в музеї відбувся одноденний тренінг на тему «Основи написання грантів».

Організатори мали на меті дати максимально багато практичної і корисної інформації стосовно грант-райтингу (від англ. Grant-writing – написання проектів для отримання грантів). До участі запрошувалось широке коло слухачів: працівники музеїв, арт-менеджери, куратори, журналісти.

З точки зору грантодавця

Практика здобування грантів в Україні не дуже поширена, а в музейній сфері, взагалі, це явище, скоріше є винятком. Ця ситуація ускладнюється ще й тим, що майже немає вітчизняних фондів-грантодавців у сфері культури і мистецтва. Найбільш активну діяльність здійснює Фонд Рената Ахметова за програмою «І3: ідея, імпульс, інновація». Дуже цінним на тренінгу було те, що слухачі мали можливість дізнатися про грант-райтинг з різних сторін, і з боку набувача, і з богу грантодавця.

Куратор проекту «Динамічний музей» та програми І3 Олеся Островська-Люта, досить докладно розповіла, як подавати заявку та підкреслила пріоритети саме їхньої програми. Учасникам дуже важливо було почути думку грантодавця та отримати практичні поради, дізнатися про типові помилки при поданні аплікації. Доповідачка навела зразки реальних проектів, які вже отримали гранти за програмою І3: Донецького обласного краєзнавчого музею, Львівського Центру міської історії, Центру сучасного мистецтва, Національного музею у Львові.

Це дуже позитивно, що незважаючи на майже монополістичне становище в цій сфері, Фонд намагається зробити процедуру подання заявки максимально простою і прозорою. На сайтi програми І3 дуже докладно пояснюється, як правильно заповнити аплікаційні форми.

«Програма І3 має свої чітко визначені пріоритети, і, перш за все, треба співвіднести з ними мету свого проекту. Вирішальним для експертної ради є інноваційний потенціал та оригінальність проекту. Підтримувати видання чергової збірки наукових праць, чи каталогу нам не цікаво, це рутинна робота музею, яка повинна виконуватися музеєм. Ми намагаємось виявити такі проекти, які здійснять позитивну зміну, нададуть розвиток у культурній сфері регіону та України в цілому, а наш грант – це перший імпульс до цього»,– наголосила Олеся Островська-Люта.

Декілька порад стосовно формування бюджету проекту:

• Не можна перевищувати максимальну суму гранту (160 000 грн. – для організацій, 80 000 грн. – індивідуальний грант на створення культурного продукту, та 16 000 грн. – для професійної подорожі).
• Переважна більшість витрат бюджету має бути зорієнтована на ключові для успішної реалізації проекту витрати: оплата послуг експертів, продукція мистецьких праць тощо.
• Частка адміністративних витрат не повинна перевищувати 20% від загального розміру бюджету.
• Реальну можливість оптимізації витрат можна визначити за допомогою проведення тендеру.
• Деталізуйте бюджет, щоб було зрозуміло, чому, наприклад, стаття транспортування складає саме таку суму.
• Пишіть об’єктивно та прозоро. Не занижуючи та не завищуючи бюджет проекту.

Працівники фонду відкриті для контактів та консультацій. Багато заявників, що отримали кошти, подавали заявку декілька разів, допрацьовуючи та вдосконалюючи свої проекти. До речі, заявок зі східної України надходить значно менше, ніж з центральної та західної.

Отже, шановні колеги, втілюйте свої ідеї в реальні проекти!

«Чи будуть набиті нами «гулі» корисні іншим?»

Про складності та «підводні камені» з учасниками тренінгу ділились куратори проектів, що отримали два головних гранти від Фонду Ріната Ахметова за програмою «Динамічний музей»: Наталія Дзюбенко, головний зберігач фондів Державного природознавчого музею НАН України у Львові, куратор проекту «Природничий музей: Від теорії еволюції життя до практики Живого музею», що здобув головний грант в розмірі 10 млн. грн., та Ігор Пошивайло, заступник гендиректора Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», куратор проекту «Актуальний Музей: Стратегія динамічного розвитку», що здобув малий грант від «Динамічного музею».

«Чи будуть набиті нами «гулі» корисні іншим?» – такий підзаголовок мала доповідь Наталії Дзюбенко, яка, керуючи великим проектом, набула неоціненого досвіду. Отримання фінансування, яке майже дорівнює трирічному бюджету музею, потребує і адекватного його опанування.

«Перш за все, подумайте, чи дійсно вам потрібні ці кошти. Для цього потрібно мати справді нагальну потребу. Тому що виграти конкурс – це тільки початок дуже складного шляху та важкої праці. Не замислюючись, беріть участь у конкурсах на отримання фінансування відносно невеликих сум, але дуже ретельно поміркуйте чи маєте наснагу втілити проект, відповідний 10 млн. грн.»,– застерігає Наталія Дзюбенко.

Державний природознавчий музей НАН України у Львові, дійсно, знаходився в дуже складному становищі. 18 років він був закритий для відвідувачів у зв’язку з проведенням капітального ремонту, а зараз, по завершенні ремонту, постала проблема відновлення експозиції, і її вирішення ще могло б розтягнутися на довгі 18 років. Крім цього, форми представлення експозиції вже далеко відійшли від стандартних вітрин з експонатами.

Другою найважливішою складовою успішної реалізації проекту є команда однодумців, які однаково розуміють ідею проекту, готові до змін та великих обсягів роботи. Також в командній роботі над важливими проектами просто необхідно почуття гумору, впевнена Наталя Дзюбенко.

Проектну заявку колектив музею готував впродовж 4 місяців. І більшу частину часу зайняло формування бюджету, адже ринку виставкового обладнання в Україні майже немає, а роботи з іноземними виробниками викликає певні складності. Згодом, на етапі опанування коштів, музейники зіткнулись з великими складнощами у роботі з Держаним казначейством. І вже запізно дізналися про всесвітню практику створення благодійних фондів для підтримки певної державної організації. Цю можливість підтвердила і Олеся Островська-Люта: в разі наявності громадської організації чи благодійного фонду при музеї можна подавати заявку від них.

Нестандарний музей – національна свідомість – динамічний розвиток

Заступник гендиректора Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», куратор проекту «Актуальний музей» Ігор Пошивайло лаконічно представив основні етапи та правила написання грантової заявки, стосовно її стилістики та оформлення.

Після завершення першої половини тренінгу директор музею Петро Гончар як гостинний господар запропонував слухачам тренінгу екскурсію музеєм. Особливе захоплення викликала його авторська виставка-інсталяція «Етнографічні небилиці». Вона, дійсно, стимулює певний переворот свідомості, наочно демонструючи сірість та стандартизовану бідність мислення, втілену у радянській куфайці. Як людина, віддана музейній справі, Петро Гончар пішов на досить нестандартний та сміливий крок: на стінах виставкової зали з музейними поясненнями висіли старі, поношені куфайки з усіх регіонів України, а посередині зали як купа лахміття лежали унікальні експонати з фондів музею: вишиті сорочки, яскраві плахти, рушники, що випромінювали життя. Автор такої інсталяції пояснив свою «витівку» так: на жаль, у більшості родин зберігається хоча б одна куфайка, та жодної деталі автентичного українського одягу, який, як зізнаються селяни, вони пускають на ганчір’я, а то й навіть спалюють.

Після перерви учасники тренінгу зустрілись з Дженіфер Кан, доктором історії мистецтв та музеології, куратором виставок, екс-хранителем Браунсвільського художнього музею в Техасі. Вона – стипендіат програми академічних обмінів імені Фулбрайта, зараз живе і працює в Києві. Має великий досвід у пошуках грантів для музеїв. Працюючи на Україні, має можливість порівняти та оцінити ситуацію у наданні грантів музеям. Дженіфер ознайомила колег з етичними аспектами спілкування із грантодавцями та правилами подання аплікацій, надала корисні посилання, де багато корисної інформації стосовно пошуку грантів, пояснення специфічної термінології та правил написання проектної заявки.

На жаль, через велику кількість бажаючих не вдалось реалізувати в повній мірі практичну частину, але сесія запитань і відповідей експертам тренінгу дала змогу розкрити найбільш актуальні питання.

Матеріали тренінгу можна буде знайти на сайті проекту «Актуальний музей». Там же викладена програма наступних лекцій і відеозаписи з попередніх.

Для музейних працівників також проводиться паралельна лекційна програма до проекту «Динамічний музей». Відео можна подивитися за такими посиланнями:

• Міхаіл Гнєдовскій, член Правління Європейського музейного форуму, директор «Інституту культурної політики» (Російська Фередація, Москва);
• Давід Лордкіпанідзе, генеральний директор Національного музею Грузії (Georgian National Museum), іноземний член Національної академії наук Сполучених Штатів Америки, науковець, реформат і популяризатор грузинських музеїв (Грузія, Тбілісі)
• Ксеркс Мазда, голова відділу освіти та взаємодії з аудиторіями Британського музею в Лондоні. (Великобританія, Лондон).

Відео перебігу тренінгу

1 частина

2 частина

Світлана Баженова, cultura.kh.ua
Богдан Пошивайло (фото, відео), НЦНК “Музей Івана Гончара”