Дах, що тече, тріщини у стінах та грибок. У такому стані нині приміщення музею Івана Гончара. Кілька років тому старий шифер там змінили на металеве перекриття. Утім це ситуацію не змінило – будівля потребує капітального ремонту. План її реконструкції розробили майже 10 років тому. Однак на його втілення не знаходили грошей.
Це один бік музею. Таким його знають відвідувачі. Що ховається за експонатами та за стінами виставкових зал – відомо лише працівникам.
Костянтин Сас, інженер: “Зволоження стіни, повністю опсипання штукатурки і вже де-не-де починає утворюватися грибок. Коли тане сніг, вода тече такими струйками, що кожну годину міняємо відра 12-ти літрові”.
Таких аварійних стін у музеї більше десятка. Причина – протікання покрівлі. Але це ще не все. У стінах з`являються тріщини.
Костянтин Сас, інженер: “Тріщини – наслідок осідання фундаменту. Пішли тріщини, тому що підмивається. У нас тут немає дринажної системи. Будинок будувався ще як резиденція генерал-губернатора. То вода дощова – їй нема куди відходити, все заасфальтовано. Вона проникає під фундаменти і поступово розмиває фундаменти”.
Проект реконструкції будівлі музею розробили ще у 2004-му році. До травня його оновлять. Головно зміни торкнуться температурних та світлових режимів, які сприятимуть зберіганню експонатів.
Олександр Попов, голова КМДА: “Я все зроблю для того, щоби ми максимально швидко виконали ті роботи, які потребує ця будівля, для того, щоби розширювати площі, де можна було б виставляти нові й нові експозиції. В цьому році буде розроблена проектна документація, доопрацьована та що є. І практично можна навіть розпочати реконструкцію”.
Після оновлення музейники зможуть розміщати експонати і на 2-му поверсі. Бо з 25 тисяч експонатів відвідувачам нині показують лише 700.
Петро Гончар, директор музею: “Будуть окремі зали ремесел: гончарство, ткання, вишиття, метал. І робиться експозиція, показуються ці всі технології, техніки, які інструменти, які там станки, верстати. І тут же будуть майстри, які будуть це все показувати і навчати”.
У планах музейників – упорядкувати прибудинкову територію. Найперше – це прибрати МАФи, які затуляють вид на приміщення з вулиці.
Петро Гончар, директор музею: “Ті сараї, які біля входу – вони будуть видозмінені. Залишається арка незмінна, бо це арка 18-го сторіччя. А це прибудови, які будуть реконструйовані під кафе і ресторан. Тобто ми хочемо, щоби це була така зона відпочинку”.
На думку керівництва музею, така реконструкція коштуватиме 15 мільйонів гривень. Якщо не буде преребоїв із фінансувапнням, то приміщення оновлять за рік.
