Близько двохсот експонатів ткацького ремесла, знайдених протягом 17 років експедицій у покинутих хатах Чорнобильської зони, виставлено на огляд у Музеї Івана Гончара у Києві. Тут показані ткані вироби з Київського, Житомирського та Рівненського Полісся. Виставка приурочена до 24-х роковин Чорнобильської катастрофи.
Традиційні інтер’єрні рушники з Чорнобильського та Поліського районів; вужчі від звичайних рушники, так звані житомирські «завески»; рівненські рушники-«намітки»; різних видів «килими»; зразки тканих настольників і ряден; комплекти традиційного народного вбрання з Іванківського, Овруцького, Олевського, Сарненського, Камінь-Каширського районів, у яких присутні компоненти з тканим декором (килимові запаски, вовняні літники, плахта, сорочки з витканими на рукавах орнаментами, прикрашені тканим декором намітки з «чолом»).
Представлені на виставці і зразки традиційних знарядь виробництва волокна, прядіння та ткацтва: терниця, «тріпачки» для льону, гребені і гребінки, веретена, самопрядки, сукала й витушки, три різновиди ткацьких станів: «кросна» (с.Літвиця Дубровицького району), «пів-верстат» або «став» (с.Великі Кліщі Народицького району), «верстат» (с.Степки Овруцького району).
Це лише невелика частка – з понад 40 тисяч — врятованих у зоні Чорнобильської катастрофи культурних цінностей. Науковці твердять, більшість речей із забруднених радіацією територій були вивезені мародерами ще до 1994 року, а що лишилося, то підбирають етнографи під час експедицій.
Ростислав Омеляшко, директор Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України (до 2007 року Історико-культурологічна експедиція Мінчорнобиля):
— Буває так, що хата розвалена на половину. Щоб залізти треба через березу протиснутися, яка з порога росте, інколи через вікна влазити. Ми побували практично в кожному селі зони. Є такі села, які повністю обстежили, а є такі, куди треба їхати й дообстежувати.
У нас є своя методика збирання цих експонатів. Заходимо в хату, якщо в інтер’єрі є щось цінне, ми його фотографуємо, потім з хати виносимо, дивимося можна-не можна взяти у музейний фонд, тоді пакуємо у целофанові мішки, обов’язково вкидаємо туди листочки з адресами, де ми це знайшли. Потім веземо ці речі в Чорнобиль. Там все записуємо й описуємо, викликаємо дозиметристів, які все промірюють. Тоді сортуємо чисті і забруднені речі (у нас є місце куди забруднені йдуть). А потім як доходять руки до забруднених, то їх чистимо.
– А як чистите від радіації?
— А це наші секрети. Щітками, водою, тканина випирається. З часом ми опишемо ці всі методи і їх запатентуємо.
Виставка «Поліське ткацтво» в Музеї Івана Гончара триватиме до 16 травня 2010 року.
Текст та світлини Катерини Качур
