15 листопада музейний куратор із 25-літнім досвідом Дженніфер Кан (США) в Музеї Іван Гончара провела лекцію на тему «Суперечливі виставки: як бути із негативними відгуками преси?». Фахівець говорила про музейні виставки в Сполучених Штатах, які викликали велику полеміку як в академічних колах, так і у відгуках преси. Виставки американських мистців, зокрема Річарда Серра, Андреаса Серрано і Роберта Мепплеторпа, в 1980-их роках спричинили скандальний розголос в суспільстві й призвели до зростання цензури в мистецтві. Дж. Кан розповіла і про громадську думку та реакцію музеїв на публікації в пресі про широко обговорюване експонування стратегічного бомбардувальника Другої світової війни «Енола Ґей» (що скинув атомну бомбу «Малюк» на Хіросіму) в Смітсонівському Інституті 1995 року, скасоване через спричинені цією виставкою пристрасні дебати.
В добу шаленого змагання за прихильність публіки (і фінансів), культурні установи відчайдушно прагнуть широкого висвітлення у пресі своєї виставкової діяльності. Утім, трапляється, що увага преси «не під тим кутом зору» може значно нашкодити репутації музею та його фінансовому здоров’ю, – застерігає музейний куратор. – Приміром, виставка «Сенсація» у Бруклінському художньому музеї спричинила до виявлення репортерами низки етичних дилем щодо її спонсорування і маркетингу, а також до провокування бурхливої дискусії щодо сексуальних і релігійних мотивів у творах мистецтва, що ображали почуття деяких глядачів (навіть самого мера Нью-Йорка). Нещодавній проект «Сплячі красуні» Тараса Полатайка в Національному художньому музеї України, видається, успішно застосував спірні, але звісно креативні художні прийоми для привернення до себе уваги. Постає запитання, а чому саме ця виставка, а не інші, «вагоміші», впала в очі репортерам. При цьому сам музей, звісно ж, втішила увага ЗМІ, в тому числі й іноземних, до проекту.
Світлини – Богдан Пошивайло
