З 14 жовтня до 16 грудня 2012 року в Музеї Івана Гончара триватиме виставка «Рушник в українській народній культурі» (з фондів НЦНК «Музей Івана Гончара» та приватних колекцій).
Виставка демонструє рушники, які використовувалися в різноманітних обрядах та ритуалах, супроводжуючи все життя українців від народження і до смерті. Фундатор нашого музею Іван Макарович Гончар (1911-1993) приділяв рушникам велике значення. Він написав кілька статей про рушники і, звичайно зібрав чималу їх колекцію – до 1000 одиниць. Це, без сумніву, свідчить про те, яку видатну роль відіграє рушник в житті кожного з нас, і цю неперевершену духовну роль в культурі українського народу добре розумів І.М.Гончар.
Назва рушник виводиться дослідниками від слова «рука», а також від слова «рушати». Як уособлення шляху, дороги, рушник є тим «рушієм» прогресу, певного відтинку на шляху еволюції нашої душі у фізичному світі.
За характером застосування рушники умовно можна поділити на побутові, календарно-обрядові, або святкові (річне обрядове коло), родинно-звичаєві і хатні, громадсько-звичаєві. Споконвіку так велося в українців, що в житті кожної людини найважливішими є три моменти – родини, весілля і смерть. Якщо «смерть і родини не знають години» і обставлення їх обрядовими тканинами та рушниками є скромнішими, то весілля є тим кульмінаційним, тріумфальним моментом в житті кожного з нас, до якого є достатньо часу, щоб приготуватися і для цього не шкодували фізичних, матеріальних ресурсів і душевних сил. Звичайно, що по музейних та приватних збірках якраз найбільше й збереглося весільних рушників. Не є винятком і колекція «Музею Івана Гончара».
Весільною порою здавна вважається на Україні осінь, і найбільше весіль традиційно приурочується до Свята Покрови (14 жовтня за новим стилем). Образ Богородиці Покрови, яка тримає в руках полотно, рушник, багатьма паралелями пов’язаний з ритуалом покривання молодої у весільному обряді, переходу дівчини у стан заміжніх жінок. Дівчата, яким прийшла пора виходити заміж, ревно молились до Матінки Покрови.
В українській традиції професійного канонічного і народного іконопису Образ Покрови Пресвятої Богородиці вельми популярний. На виставці представлено чотири ікони з творчого доробку іконописної майстерні «Небо на Землі» (м. Миколаїв), серед яких дві ікони Покрови і вінчальна пара. Покров Пресвятої Богородиці над землею Київською – це унікальний образ нової іконографії, що розроблений в іконописній майстерні, вперше представлено на широкий загал. Монументальна ікона зображує Покров Пресвятої Богородиці, який вона простерла над святими, що просяяли в землі Київській: від часів Давньої Руси до ХХ століття. Ікона містить понад сто фігур святих, архітектурні елементи та елементи інтер’єру Влахернської церкви, де відбулася ця знаменна подія, що нині святкується православною церквою, як велике свято.
