Дитяча сорочка нічим не відрізнялась від сорочки дорослої людини. В традиційному середовищі, навіть на сорочках найменших дітей вишивали ті ж символи і знаки, які вишивали на сорочках дорослих. Одяг був показником статусу. І чим більше обов’язків покладалося на дитину, тим більше елементів вбрання з’являлося. Першим до сорочки додавали пояс, потім штани або спідницю, а потім – верхній одяг та взуття. Кожне збільшення елементів вбрання в дитячому гардеробі – свого роду обряд ініціації, коли людині надавали нові права та обов’язки, коли зростала її соціальна вагомість.

Про народні звичаї та заборони щодо початку вишивки дитячих сорочок, підбір узорів та матеріалів для їх пошиття говорили минулого тижня на практикумі з крою традиційної дитячої сорочки.

Лектор: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник Музею Івана Гончара

НЦНК “Музей Івана Гончара”