З 13 липня до 10 вересня 2017 року триватиме виставка живопису на склі Анастасії Рак (1922 – 2014) «З янголом у човні», присвяченої 95-річчю від дня народження художниці.
Ювілейна ретроспективна виставка Заслуженого майстра народної творчості України, лауреата премії ім. Катерини Білокур Анастасії Рак, на якій презентують ранні твори з музеїв Києва та роботи, на яких зображено етапи життєвого шляху художниці в живописі на склі, у фотографіях, фільмах, речах сільської культури, що формували її світогляд. В окремій залі на виставці будуть представлені меморіальні речі А.Т. Рак, велика кількість світлин та публікацій, а також експонати з Полтавщини зі збірки НЦНК «Музей Івана Гончара».
Творчість самобутньої художниці Україна відкрила завдяки національному відродженню на початку 1990-х років. Перша персональна виставка Анастасії Рак відбулася в музеї Тараса Шевченка 25 років тому. Вже з перших робіт стало зрозуміло, що в українській культурі з’явилося нове ім’я. Їй судилося стати ланкою, яка з’єднує розірвану традицію сільського малювання Полтавщини з сучасними спробами творення самоідентичності.
Школу малювання Анастасія Трохимівна пройшла в часи культурного піднесення 1920-их років на лохвицьких базарах: картини на полотні, на склі, на фанері, на блясі, великі мальовані килимки щонеділі «експонувалися» на базарних парканах. Образи «Парубок і дівчина біля криниці», «Наталка-Полтавка», «Тікай, Петре, з Наталкою», «Янголи» стали часткою її душі. Школяркою вона розмальовувала пісенники усім своїм подругам, робила малюнки дівчатам для вишиття на рушниках. Коли ставили в клубі виставу-оперу «Наталка-Полтавка», Анастасія Рак брала участь у оформленні сцени і співала першу партію – Наталки-Полтавки. В часи Другої світової війни, була вивезена на примусові роботи до Німеччини. Працюючи «остарбайтером» на фабриці, малювала після зміни, щоб набратися сил від свого улюбленого заняття. Її талант помітив наладчик станків Вільгельм Каплер, який з часом став її вчителем. Через 60 років вона поїде до Німеччини подякувати своєму наставнику-другу за підтримку. Після війни, працюючи вчителькою молодших класів у сільській школі, Анастасія Трохимівна багато малювала і співала з дітьми. Коли вийшла заміж за бойового офіцера, почалися мандри, облаштування, діти, клопоти, але мрію юності про малювання художниця зберегла.
Час Анастасії Трохимівни настав у кінці 1980-их років. Нарешті почала здійснюватися мрія молодості про малювання. У перші роки натхненного творчого життя з-під її пензля постало понад 200 робіт. Згодом відбулися численні виставки у провідних музеях Києва та інших містах України, а також виставки за кордоном – у Російському етнографічному музеї Санкт-Петербурга, в Німеччині – у місті Карлсруе, справжнє визнання чекало на неї в Парижі у Музеї Людини (в 1999 – 2000 роках). Експозиція у Франції тривала 8 місяців.
Роботи Анастасії Рак є національним надбанням України. Вона відновила знищену традицію малювання на склі. Їй дано донести до нашої раціональної культури народно-міфологічне мислення. Анастасія Рак сміливо трактує канонічні сюжети народної картини, обирає теми, спираючись на власні спогади. Їй властиві несподівані композиційні рішення, вона виробила власний стиль малюнку. Але перше, що вражає глядача – її багатовимірний, святковий, експресивний колорит, яким вона передає сонячний зміст українського світогляду. На превеликий жаль, доробок відомої і шанованої майстрині залишається сьогодні поза увагою мистецтвознавців та істориків народного мистецтва.
Ідеали народу, сформовані у традиційному середовищі, художниця пронесла через усе життя, примножила своїм досвідом і сьогодні повертає їх нам високою художньою мовою. Багата творча спадщина Анастасії Рак сприяє становленню світогляду українця. Вона достойна гідно представляти країну на міжнародних виставках.
Виставка триватиме до 10 вересня 2017 року.
