Сьогодні вінок – популярний літній аксесуар та улюбленець відвідувачів музичних фестивалів. Однак, в українській традиції він ніколи не виконував практичної функції. Це єдиний головний убір, який з давніх часів був виключно магічним знаком та оберегом. У ніч на Івана Купала Vogue UA та Музей Івана Гончара розповідають про значення, історію та традиції плетіння вінків.
В Україні майже в кожному етнографічному районі вінок мав іншу назву: вєнок, чільце, лубок, коробуля, теремок, кодина, фес, корона, цвіток, квітка, косиці.
До найдавніших і найпростіших вінків належать звиті. Їх виготовляли із живих або штучних квітів: барвінку, волошок, конюшини, ромашок, чорнобривців, жоржин, півоній. У другій половині ХІХ ст. в селянський побут почали проникати елементи міської моди, тому в багатьох регіонах України вінок почали одягати тільки на весілля.
1920-і рр. Село Стайки
Дівчата з м. Бориспіль у святковому народному вбранні і оригінальних штучних віночках. 1907 р.
Дівчата с. Вороньків 1950 р.
Народний типаж з м. Городня в місцевому вбранні. 1912 р.
На початку ХХ ст. популярними стали вінки з воскових квітів. Білі тендітні квіти, листочки і восківки поєднувались в дивовижні композиції, довершуючи образ молодої нареченої. В середині ХХ ст. такий вінок доповнюється білим прозорим вельоном, замість традиційних стрічок. Технологія вимагала ретельності і неабиякої майстерності, тому виготовлялися воскові вінки на замовлення.
Вперше білий вінок з флердоранжу одягла на весілля королева Вікторія в 1840 році, як і першу білу весільну сукню
Королева Вікторія у весільній сукні
Мода швидко заполонила європейські міста, прийшла в Російську імперію і досягла містечок і сіл України. Основу кожного вінка становив обруч, який виготовляли із шкіри, тканини, стрічок, а також із дроту, картону та воску, металевих пластинок, фарбованого пір’я, плетених з бісеру силянок. Висота обруча коливалась від трьох до сімнадцяти сантиметрів. А способи прикрашання вінка різнились в залежності від соціального стану дівчини, місцевої природи та вірувань. Особливо складною знакова система була у весільних головних уборах.
Весільний головний убір вказував на стан дівчини: на виданні, засватана, наречена.
Потрібну інформацію ніс колір вплетеного в косу кісника, стрічка, вінок, хустка і її колір. Атрибути і символи мали регіональні відмінності. Тут мало значення все: з якого матеріалу виготовлений знак, його колір, порядок розміщення.
Вінок автентичний І пол. ХХ ст.
Автентика І пол. ХХ ст.,
Реконструкція 2015 р.: Київська обл., Бориспільський р-н
Весільний вінок. Поділля, І пол. ХХ ст., Віск, парафін, папір, дріт
Велику увагу також приділяли магічним обрядам з вінком. Один з найвідоміших – “перетанцьовування вінка”. Кожна дружка одягала собі вінок, а перетанцювавши з боярином, передавала вінок іншій дружці. Потім вінок розривали на окремі гілочки, розбирали кожна собі і, співаючи, залишали весілля. Вважалося, що такий обряд допоможе швидше вийти заміж.
За матеріалами Vogue.ua
